Заморожування фронту як допомога Путіну: що не так із "мирним планом" США та Європи
План припинення війни від США та Європи, про який повідомила світові газета The Washington Post, має, на думку колишнього редактора відділу "Воєнний фокус" Ігаля Левіна, один фундаментальний недолік. Він не містить реальних, надійних гарантій безпеки України, а отже, це не план, а фантазії, що послаблюють нашу країну.
Газета The Washington Post опублікувала статтю про те, що США та Європа готують певний план завершення війни, який передбачає заморожування фронту.
Там купа нісенітниць і пустослів’я, і знову маячня про гарантії безпеки для України в дусі 5-ї статті НАТО тощо. Якщо відкинути все зайве, головне там таке: зазначається, мовляв, що РФ має погодитися на припинення вогню за нинішньою лінією зіткнення.
Очевидно, що Путін не згоден на це, причому це навіть не спекуляції — про це заявляють як сам Путін, так і той самий Лавров.
Що стосується реальних гарантій безпеки, то завжди й усюди для будь-якої держави гарантіями безпеки можуть бути або членство в оборонному альянсі (або перебування під чиїмось протекторатом), або власна армія. Наприклад, Ісландія, у неї немає армії, взагалі, жодної, але зате вона є членом НАТО, і Альянс гарантує її безпеку. Сюди ж — і всілякі інші зовсім дрібні острівні держави, які, як правило, користуються протекцією таких країн, як Велика Британія та Франція тощо.
Україна не входить до жодного альянсу, союзників із зобов’язаннями щодо оборони у неї теж немає, вона також не є маленьким островом під чиєюсь протекцією. Приймати її до альянсу чи в число союзників із оборонними зобов’язаннями теж ніхто не поспішає, принаймні на сьогодні інформації про це немає.
З цього випливає, що єдиним — і я повторю це — єдиним видом гарантій безпеки може бути лише її армія. Отже, усе, що послаблює її армію, наприклад, відсутність попередження про ракетні удари ворога, як про це сьогодні заявив Зеленський, — це послаблення її безпеки. Тобто плани США та Європи щодо завершення війни за умови, що Путін не планує зупинятися, є не більше ніж евфемізмом.
Там агентство Reuters уже повідомило, що, мовляв, на думку американської адміністрації, угода щодо дизельного палива може сприяти тому, щоб Москва стала більш поступливою та відновила тристоронні переговори.
Важко уявити більш феєричну нісенітницю, адже Путін живе за принципами двору. Якщо на нього тиснути, він відступає, якщо ж виявляти слабкість — він захоче ще більше. Очевидно, що Трамп і його адміністрація це чудово розуміють, а також чудово розуміють, що надають Путіну велику послугу та допомогу.
Україна це теж розуміє і продовжуватиме боротися й надалі, просто тому, що в неї немає вибору, але ось такі евфемізми вкрай дратують і явно не несуть жодної конструктивності.
Усім було б набагато простіше, якби все було сказано прямо. Мовляв, нам потрібна Росія, те, що з нею відбувається, — це катастрофа, ми витягуємо її з її ж лайна, хоч і розуміємо, що теж у ньому обмазуємося, але нам це нормально, оскільки це наша усвідомлена стратегія і наш план.
У підсумку спадщина Трампа, це те саме горезвісне, прости Господи, Legacy, — це буде не велика Америка, а Америка, заплямована кривавим російським лайном.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.