Злі технократи, добрі журналісти: якою вийшла "Соціальна розплата" Аарона Соркіна

Важлива інформація: Джессі Айзенберг більше не грає Марка Цукерберга. Тепер цю роль отримав Джеремі Стронг ("Спадкоємці"). Ідея фільму базується на архіві Facebook (матеріали "Facebookpapers"), який було розсекречено у 2021 році внаслідок витоку інформації та опубліковано в The Wall Street Journal.

Отже, якщо ви не хочете зіпсувати собі враження від перегляду, вам точно не слід сприймати фільм Соркіна як продовження. Окрім самого Соркіна та Цукерберга, у фільмах 2010 та 2026 років немає, взагалі, нічого спільного. Якщо в першому фільмі глядачам показали епоху виникнення та становлення глобальної соціальної платформи, то в другому ми спостерігаємо за реальним журналістським розслідуванням. Коротше кажучи, "Соціальну розплату" можна назвати сиквелом лише номінально.

Головний герой фільму "Соціальна мережа" — Марк Цукерберг — з’являється у стрічці фрагментарно, граючи роль, яка, здається, належить до третього плану.

Головна героїня фільму — Френсіс Хоген (Майкі Медісон), одна з багатьох інженерів та розробників корпорації Facebook, досить невпевнено намагається привернути увагу керівництва до однієї серйозної проблеми. Френсіс помітила дуже сумнівну і навіть лякаючу особливість в алгоритмах платформи. Звісно, керівництво її не слухає, що й спонукає розробницю звернутися до відомого журналіста — Джеффа Хорвіца.

Останній, власне, розпочав вивчення матеріалів про будову соціальної мережі. Як технофоб, Хоровіц нічого не знає про цю платформу, а те, що знає, — лише в теорії.

Він — блискучий журналіст, але дуже далекий від "цифрового" світу; Френсіс — інтроверт, якій доводиться вийти на рівень системного офлайн-спілкування заради великої мети. Вона не словами, а справами доводить, що лояльність до корпорації — не головний аспект її самовизначення.

Марк Цукерберг зображений у фільмі як якась роботизована істота, яка нам точно не має подобатися. І він нам і не подобається, адже його емоційний інтелект, на думку Соркіна, знаходиться десь на позначці "0", весь потенціал пішов у холодний інтелект технократа. Видно, що й самому сценаристу Цукерберг неприємний: настільки поверхнево й відштовхуюче прописаний його персонаж.

Резюме від Соркіна: "Фейсбук" став розсадником ненависті та брехні, а Цукерберг — псевдофлагманом демократії, який потурає всьому поганому заради великих грошей. Адже все сказане вище, очевидно, суперечить базовим американським цінностям. Втім, усе перелічене можна передбачити з назви фільму: раз розплата, значить — є, за що.

З позитивного — дуже добре прописані діалоги: тут відчувається, що Аарон Соркін насамперед письменник, а не режисер. З негативного — низька динаміка розповіді та поверхневе використання матеріалів Френсіс Гоген для сюжету. Маючи на початку, по суті, готовий чернетку сценарію, Соркін додав туди зайвої вологи та моралізаторства, перетворивши матеріал для потужного корпоративного трилера на дещо суху юридичну драму.

Якщо наполегливо шукати в оповіданні прихований зміст, безперечно, його неважко виявити. Тут усе про загрозу з боку автократів, готових захопити світ (чи, може, вони вже його захопили?).

Техноолігархи, на прикладі Цукерберга, зображені у фільмі як бездушні машини, мета існування яких та мотиви прийняття рішень зводяться виключно до понять стратегічної доцільності. Їм чужі ті самі базові постулати демократії, ідейності та ще чогось там, а світу доводиться жити з ними в нову епоху.

Одним словом, "Соціальна розплата" — фільм для всіх, хто не любить Facebook, але регулярно ним користується, незважаючи на всі суперечливі моменти, пов’язані з його репутацією.

Нагадаємо, раніше Фокус розповідав, яким вийшов фільм "Вуличний боєць".

Також у кінотеатрах розпочався показ продовження гучної у 2024 році української сімейної комедії Тараса Дударя — "Крашанка". Друга частина стрічки в жанрі роуд-муві отримала назву "Крашанка 2.0. Квантовий парадокс".