Станіслав Боклан створює автобус часу: огляд сімейної комедії "Крашанка 2.0"

Дідусь родини Забіяк, Іван Андрійович (Станіслав Боклан), який за сумісництвом є активістом-винахідником, цього разу усвідомлює, що створення балістики, над якою він ламав голову у першому фільмі, — це вже минулий етап, і вирішує підійти до питання кардинально.

Щоправда, як і раніше, ніхто не вірить у таланти ексцентричного дідуся. Єдиним другом Івана Андрійовича залишається його однодумець і соратник — онук Міша. Щоправда, останній тепер зайнятий негараздами в особистому житті, що докорінно змінює баланс сил у історії їхніх взаємин.

Отже, син Івана Забіяки, Ярик (Володимир Гладкий), потрапляє до госпіталю з пораненням. Рідні не можуть додзвонитися до Ярика і, припустивши найгірше, вирішують їхати до нього через сотні кілометрів.

Втім, Іван Андрійович, як завжди, шукає альтернативний підхід до вирішення цього питання — повернутися в минуле й зробити так, щоб війна в Україні взагалі не почалася. Для цього він створює пристрій МК3 (машину квантової заплутаності).

Сім'я Забіяк "завантажується" у старенький мікроавтобус, куплений на відкладені пенсії героєм Станіслава Боклана, і вирушає у довгу подорож.

Під час поїздки дід раз у раз намагається увімкнути свою МК3, щоб вирушити в минуле. Але замість подорожі в часі він то знайомиться з санітарами психіатричної клініки, то — з акторами історичного кіно.

Паралельною подорожжю займається й сам Ярик. Він регулярно залишає військовий госпіталь, щоб виконувати завдання зі списку. Йому потрібно заспівати дуетом із відомою співачкою, станцювати зі зіркою бальних танців, кинути палити, перемогти в бою професійного боксера. Словом, Ярик безпрецедентно зайнятий виконанням цілого списку завдань, і його родина абсолютно даремно за нього хвилюється. Мета його "хрестового походу" стане зрозумілою ближче до кінця фільму, паралельно розкривши ключовий задум сценаристів.

Творці фільму не намагаються створити технологічний кіношедевр. Очевидно, що бюджетів на реалізацію такого проєкту поки що немає. Зате фільм побудований на зворушливих комедійних моментах, милому гуморі та кумедних відсиланнях до популярних народних мемів і реальних історичних подій.

Сюжет стрічки непогано збалансований. Скетчова складова досить органічно поєднується з мелодраматичною лінією, що не дозволяє фільму перетворитися на марафон жартів над дідусем. Та й самі жарти непогано прописані: вони не виглядають вульгарними чи примітивними, що часто властиво українським комедіям.

Персонаж Боклана зображений у сюжеті як наймолодший за духом персонаж. У чомусь він ментально молодший і наївніший, ніж його онук Міша, а його ентузіазм у такому похилому віці викликає посмішку та симпатію.

Акторський склад знайомий глядачам за першою історією. Окрім Станіслава Боклана, у фільмі, як і раніше, з’являються Олеся Жураківська, Дар’я Легейда, Артур Логай, а в епізодичних ролях глядачі побачать українських знаменитостей, які зіграють самих себе.

У підсумку "Крашанка 2.0. Квантовий парадокс" виявився приємним сімейним роуд-муві, без перебільшень, без роздутих сцен і без туалетного гумору. Автобус часу Івана Андрійовича — просто привід поговорити про те, що хотілося б змінити або чого уникнути.

Ця комедія не намагається здаватися кращою, дорожчою чи значущішою, ніж дозволяють її можливості. Вона просто — добрий "співрозмовник" для актуальних тем, і це найкраще, що сьогодні може запропонувати український комедійний фільм своєму глядачеві.

Нагадаємо, що в український прокат вийшла комедія "Діґґер" з Томом Крузом у головній ролі.

Також ми писали про те, якою виявилася найочікуваніша екранізація роману Колін Гувер із Дакотою Джонсон та Енн Гетевей.