"Вуличний боєць" 2026: нова екранізація відеогри з неоновою естетикою 1990-х та бюджетом у $100 млн
У прокат виходить нова версія "Вуличного бійця". Це — вже мінімум третя спроба голлівудських кіновиробників перенести популярну гру на великі екрани. Двічі у них це виходило не дуже вдало, але Голлівуд не сумує і намагається підкорити цю вершину знову і знову.
Вперше фільм за мотивами гри вийшов у 1994 році з Жаном-Клодом Ван Даммом і Раулем Хулією в головних ролях. У результаті вийшла сумнівна мішанина, суть якої погано вловлювали навіть переконані шанувальники гри та кіножанру. Нерівний сценарій і мінливий калейдоскоп незв’язних подій рятували лише красивий Ван Дамм, талановитий Хулія та стилізована ігрова естетика.
Після тривалої перерви вийшов фільм "Вуличний боєць: Легенда про Чунь-Лі" 2009 року. Єдине, що можна сказати про нього: якби його не було, ніхто б не засмутився.
І ось, у 2026 році — нова частина франшизи, "Street Fighter: Вуличний боєць", режисером якої став Кітао Сакураї ("Bad Trip"). Вже на старті вона мала високий, за голлівудськими мірками, бюджет у розмірі $82 мільйони. А з урахуванням запрошених знаменитостей — Джейсона Момоа та 50 Cent, а також потужної промокампанії — витрати на фільм склали приблизно $100 мільйонів.
Значний бюджет та яскраві, важливі для репутації стрічки персонажі дозволили новій екранізації вирізнятися серед своїх попередників із фільмів категорії "В". Сакураї вдалося наблизити зйомки до ігрового процесу та вдало інтегрувати візуальні спецефекти в загальну розповідь.
Явно позитивним елементом фільму є яскрава ретро-естетика: вона занурює глядача в кінематографічну епоху кінця 1980-х — початку 1990-х років, коли картини про бойові мистецтва в Голлівуді знімав кожен, хто хоч щось знімав. У той період цей жанр був абсолютним кінематографічним мейнстрімом, який, у свою чергу, і створив концепцію естетики неонуарних ексцентричних просторів із бойовим рингом у центрі сюжету.
Фільм "Вуличний боєць" 2026 року супроводжується музичними хітами "What's Up" гурту 4 Non Blondes, "Black Hole Sun" гурту Soundgarden та "Come Out and Play" гурту The Offspring, що виглядає як атмосферний натяк на аудиторію періоду виходу на екрани першої частини — у середині 1990-х років.
До речі, приблизно в той же час (у 1995 році) в прокат вийшла екранізація головного конкурента гри "Стріт Файтер" — "Мортал Комбат". До неї теж було багато питань, але глядачам фільм загалом сподобався і з часом навіть заслужив статус культового.
Якщо чесно, обидві ігрові франшизи надзвичайно важко втілити на великому екрані, і еволюція їхніх екранізацій відбувалася приблизно за однією траєкторією — суперечливих фільмів із наполегливими спробами догодити фанатам ігор, ожививши улюблених героїв турнірної гри, часто — на шкоду бойовим сценам і якості зображення загалом.
І якщо порівнювати екранізацію з попередніми постановками, то можна констатувати, що фільм Сакураї виявився найякіснішим. Але й до нього все одно є багато запитань.
У картині, знятій за мотивами турнірної відеогри, сюжет — далеко не головне. А ось Сакураї хотів заглибитися в кожну деталь персонажів та їхніх взаємин, простежити передісторію й вмістити все це у двогодинний хронометраж екранного формату. У результаті сценарій вийшов уривчастим і перевантаженим.
Весь сюжет фільму супроводжується інфантильним гумором з нескромними натяками та гримасами. Ця обставина робить загальну картину скоріше несподіваною, ніж кумедною.
Якщо коротко: робота Кітао Сакураї — краща за своїх попередників, але все ще не повністю відповідає очікуванням фанатів. Заплановано продовження стрічки, але поки що невідомо, чи буде воно реалізовано в найближчому майбутньому.
Нагадаємо, у кінотеатрах розпочався показ продовження гучної у 2024 році української сімейної комедії Тараса Дударя — "Крашанка". Друга частина стрічки в жанрі роуд-муві отримала назву "Крашанка 2.0. Квантовий парадокс".
Також ми розповідали, чим фільм "Діггер" із Томом Крузом вирізняється серед фільмів, у яких раніше знімався цей актор.