Після прочитання залягти на дно у Брюґґе: огляд фільму "Дикий кінь номер дев'ять"

Перше, що можна помітити: у "Дикому коні номер дев'ять" шанувальники режисера виявлять відсилки одразу до всіх його знаменитих стрічок.

Мартін Макдона — сам по собі режисер унікальний. Йому вдається знімати на 100% глядабельне зрозуміле артхаусне кіно, та ще й отримувати за нього визнання та високі нагороди. Якось у нього виходить говорити про екзистенційні кризи з масовим глядачем зрозумілою мовою і навіть достукуватися до тонких струн душі, без перебільшень, кожного.

Звичайно, кажучи "кожного", розумієш, що це не зовсім кожен, адже перед нами — не голлівудський блокбастер, а чергова багатошарова сповідь, що дозріла з боротьби внутрішніх протиріч і захована для оманливої легкості в обгортку чорної комедії.

Отже, 1973 рік. Два літні агенти ЦРУ, Лі (Джон Малкович) і Кріс (Сем Рокуелл), летять із Сантьяго на острів Пасхи начебто відпочити і подивитися на великі голови. Але це, як водиться у шпигунів, — лише прикриття. Насправді агенти мають дуже неприємну взаємну спецоперацію, про яку обидва знають, але вдають, що не в курсі.

Лі збирається писати мемуари про роботу в ЦРУ і навіть розповісти, хто вбив Кеннеді. Керівництво, яке у питанні спецслужб ніколи не буває колишнім, стурбоване відвертістю героя Малковича. А того, у свою чергу, мучить глибоке почуття провини за скоєне за роки служби.

Макдона зняв, мабуть, найпровокаційніше кіно у своїй фільмографії. Він не просто досліджує особисті рефлексії "розвідника, котрий вийшов у тираж". Режисер відкрито аналізує методи зовнішньої політики США, показово висміюючи міф про демократичні цінності.

Як і в попередніх своїх роботах, Макдона робить ставку на діалоги героїв, фоном яких виступають масштабні пейзажі або інтер'єри, що "говорять".

До речі, діалоги прописані настільки гостро, що, незважаючи на болючість обговорюваних тем, у залі панував настрій посміятися. Напевно, стрічка подарує світу численні крилаті фрази, а чимало хто навіть не знатиме, звідки вони. Так часто буває з культовим кіно, на яке не у кожного вистачає внутрішніх ресурсів та ємності.

Якщо говорити прямо: Макдона виступив із критикою США на зовнішньому контурі та й взагалі критикою підходів і концепції взаємодії будь-якої імперії на прикладі Штатів: "Не всім подобається ваш президент-марксист, і ми працюємо на ЦРУ, дестабілізуючи вашу демократію", — роздратовано кидає Лі студенткам в аеропорту.

Цей монолог — лише початок складного і дуже відвертого диспуту на тему, чи можна теоретично бути вільним від державної машини? Чи залишатися нормальною людиною, працюючи на інтереси країни? Та й чи варте воно того в результаті? Адже загнаних коней, як відомо, пристрілюють.

Нагадаємо, наприкінці жовтня в українському прокаті стартував мультфільм від DreamWorks Animation "Забутий острів" 2026. Творцями анімації виступили вже досвідчені автори — Джоел Кроуфорд та Хануель Меркадо, на рахунку яких "Кіт у чоботях 2: Останнє бажання"

Також ми розповідали, якою вийшла картина "Праймтайм" про найбільш неоднозначне, часто ганебне і шокуюче шоу в США епохи початку нульових під назвою "Піймати хижака" (To Catch a Predator).