Вимушений гуманізм Путіна: чому РФ запропонувала перемир'я в Костянтинівці
Ще на початку листопада Росія не згадувала про жодну гуманітарну акцію в Костянтинівці — і раптом Путін заговорив про локальне перемир’я. Експерт Олексій Копитько чітко бачить причину: за цей час армія РФ зазнала небачених втрат, до того ж Україна завдала дуже відчутних ударів по НПЗ. Отже, це і є найвірніший шлях до миру.
Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков, 02.11.26 (щодо гуманітарної акції в Олешках): "Що стосується продовження цієї практики, то кожен конкретний випадок є унікальним. Поки що аналогічних планів немає, немає також поки що аналогічних ініціатив".
Минає 10 днів.
Путін: А давайте повторимо те, що було в Олешках, у Костянтинівці. "На мою думку(!), цей населений пункт контролюють російські війська, ми забезпечимо безпеку зі свого боку. Нам потрібно п’ять діб, щоб розмінувати підходи до цього населеного пункту".
По-перше, Путін знає: Україна має іншу думку щодо того, хто контролює Костянтинівку. А з чого б це Україні так думати?
По-друге, а що ж сталося за 10 днів?
Моя гіпотеза:
- російські війська зазнали рекордних втрат — 2600 убитих і поранених за добу;
- відбулися Новокуйбишевський, Нижньогородський, Ярославський, Саратовський, один з уфимських, Афіпський, Рязанський, Омський НПЗ, "Кіришінефтеоргсинтез", ЛПДС "Самара", порт Усть-Луга та всілякі дрібниці, на кшталт ексклюзивних хімічних, електронних та авіаремонтних заводів.
І одразу ж дуже різко посилилося бажання розширити "заходи щодо зміцнення взаємної довіри".
Оскільки Путін не може поїхати до Китаю з військовими досягненнями, він принаймні намагається створити образ постійного миротворця та гуманіста.
Загалом це означає:
- поки російська сторона, як і раніше, відкидає секторальні (енергетичне, морське) та регіональні "перемир’я";
- але сам факт готовності до локальних перемир’їв свідчить, що така практика можлива, вона розмиває контури непримиренного підходу та викликає схвалення росіян.
Щоб сприяти таким "перемир’ям", не слід захоплюватися гуманістичними витівками Путіна, а навпаки — посилити тиск. Згорить ще п’ять НПЗ і портів на Балтиці — шанси на деескалацію різко зростуть.
А якщо ще Європа не поступиться хоча б у питанні СПГ і трохи поступиться в деяких позиціях — це стане найкращим кроком для миротворчості.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.