Флот та ППО. Як іноземні військові бази можуть закрити два головні проломи в українській обороні

Україна готова розмістити на своїй території війська США Про це заявив віцепрем'єр Олексій Резніков напередодні серпневого візиту президента Володимира Зеленського до США. Медіа підхопили цю фразу, мовляв, Україна створюватиме на своїй території іноземні військові бази, що спровокує Росію на повномасштабне вторгнення. Резнікову довелося пояснювати, мовляв, журналісти неправильно його зрозуміли — не про військові бази в класичному розумінні цього слова, а про збільшення присутності американських військових тренерів і надання нам систем протиповітряної оборони. За даними джерел Фокуса в Міноборони, переговори про такі постачання справді ведуться, але у владних колах говорять і про перспективу того, що в Україні з'являться військові бази НАТО.

Морські військові бази

"У Бердянську вже виділили землю для будівництва бази військово-морського флоту України. Що там збудують, поки що незрозуміло. У нас як завжди: виконуємо свою роботу і паралельно аналогічне просимо у партнерів. Можливо, будемо реалізовувати свій проект чи британський. Поки що немає чіткої інформації з датами, сумами, візуалізацією, хоча є бажання будувати та розвивати флот", — каже Тарас Чмут, морський піхотинець, директор фонду "Повернись живим".

Військова база "Схід" у Бердянському торговому порту буде основною на Азовському морі. Там з'являться причали, хвилерізи, адміністративні та житлово-господарські зони, склади. Сюди планують перебазувати катери "Гюрза" і прийняті як допомогу США патрульні Mark VI. Головна база Військово-морського флоту України — на Чорному морі, в Очакові Миколаївської області. Обидві допомагають будувати Сполучені Штати та Великобританія. Американські фахівці вже кілька років працюють в Очакові. З минулого року стало відомо, що до них приєднаються британці.

"Якщо американці будують базу у межах надання щорічної військової допомоги, то з британцями Україна домовилася про десятирічний кредит 1,25 млрд фунтів стерлінгів для розвитку флоту. Великобританія — перша країна, яка публічно озвучила, що готова кредитувати Україну на озброєння та значні суми. За ці кошти в Очакові та Бердянську збудує об'єкти під ключ британська компанія, за британськими технологіями, з британських матеріалів”, — розповідає Михайло Жирохов, військовий експерт. Крім того, гроші підуть на катери. Їх буде вісім: дві збудують у Великій Британії, ще шість — на українських суднобудівних заводах. Судна оснастять артилерійською та ракетною зброєю.

Військово-морські бази в Очакові та Бердянську плануються як сучасні інфраструктурні об'єкти, здатні приймати кораблі всіх типів, обладнані за стандартами НАТО та побудовані за гроші країн Альянсу. Після будівництва їх передадуть на баланс Міноборони. У РФ те, що відбувається, бачать інакше. Там публічно заявляють, що поряд із українським москітним флотом з'явиться флот НАТО і пишуть про "базу НАТО в Очакові". "Росія втрачає перевагу просто на очах. Через три роки ми зможемо ганяти своїм москітним флотом російські кораблі в акваторії Чорного моря. А якщо ми приєднаємо Грузію та Туреччину, то РФ буде заблоковано", — вважає Олег Жданов, військовий експерт. Він зазначає, що Росія вже відповідає на дії України та партнерів: "Під час навчань у липні вона відпрацьовувала пошук, виявлення, засічку та артилерійські стрільби зі знищення невідомої групи катерів. Ми свій флот тільки починаємо створювати, а вони вже вчаться реагувати".

Не патріотами єдиними

Після окупації Криму та початку війни на сході України міжнародні партнери України почали надавати нам військову допомогу. З 2014-го щорічно США та ЄС виділяють сотні мільйонів доларів для відбиття військової агресії РФ. Раніше ці гроші йшли виключно на закупівлі медичного обладнання, уніформи, броньованих машин, а також протиартилерійських радарів, засобів протидії безпілотникам, захищеним засобам зв'язку. Як допомогу США, Великобританія, Канада та інші країни НАТО відправляли до України радників та інструкторів, які навчали українську армію на кількох полігонах, зокрема у Яворові Львівської області.

"Броньовані машини та захисні засоби зв'язку — це не летальна зброя, а військові інструктори — неозброєні люди. Навряд про них сьогодні говорять українські чиновники", — вважає Михайло Жирохов. Він згадує слова міністра Резнікова про необхідність розширювати пакет у сфері безпеки для України, зокрема, надання засобів протиповітряної (ППО) та протиракетної (ПРО) оборони. Днями про них заявив і міністр оборони Андрій Таран. Але про яку саме захисну зброю йдеться і де вона може розташовуватися, невідомо.

Коли про протиповітряну та протиракетну оборону говорять не військові, а політики, вони найчастіше згадують про американські зенітні ракетні комплекси Patriot. Навесні керівник Офісу президента Андрій Єрмак в інтерв'ю Time сказав: "Україна протистоїть натиску Росії не лише заради себе, а й Заходу. А де США розміщують свої ракети Patriot? Найближчі — у Польщі. Вони мають бути тут".

Декілька років тому Польща справді підписала контракт на кілька мільярдів доларів на закупівлю комплексів Patriot для своєї армії. Нині там готують для цього необхідну інфраструктуру, навчають особовий склад. "Patriot можуть собі дозволити далеко не всі країни Європи. Розмови про постачання таких до України — популістські, — упевнений Тарас Чмут. — Комплекси максимально дорогі та складні в експлуатації. Їх навряд чи можна інтегрувати до сучасної української системи ППО. Крім того, окремі одиниці малоефективні — ми можемо закрити Київ чи Харків, але в нас залишаться, наприклад, Одеса та Маріуполь".

США можуть і будуть розміщувати війська, коли під загрозою перебувають їхні прямі інтереси чи союзника по НАТО

Дорожнеча і складність у використанні — не єдині проблеми. Теоретично американці могли б розмістити свої комплекси та військових на території України, але, за словами британського експерта з національної безпеки та оборони Глена Гранта, це виключено. "Комплекси Patriot розроблені проти ворогів НАТО і містять секрети про дії проти ворожих систем; ми б не хотіли, щоб ворог їх придбав. Ви чули жорсткі дискусії про те, що Туреччина отримає від Росії системи протиповітряної оборони С-400, і бачили стурбованість НАТО, що це дозволить РФ дізнатися про захисні заходи західної авіації? Тут та сама логіка".

При цьому Тарас Чмут зауважує, що українська система ППО — "одна з найбільших стратегічних дірок української безпеки" і США можуть допомогти з її покращенням. Наприклад, надати переносні зенітно-ракетні комплекси Stinger. "Теоретично Україна могла б отримати сотні таких комплексів. Ці системи у разі повномасштабної війни дозволять суттєво стримувати російську авіацію, а у разі окупації тієї чи іншої території ефективніше сприяти опору", — говорить він. Це відносно проста і дешева зброя, яку США постачали до Афганістану. Їм Україна могла б замінити застарілі радянські системи. Оновити озброєння можна було б за допомогою норвезько-американського зенітно-ракетного комплексу NASAMS. "Він вважається одним із найкращих у світі, призначених для забезпечення об'єктної ППО міст, промислових центрів, вузлів, мостів, АЕС, аеродромів або для забезпечення протиповітряної та протиракетної оборони військ, — пояснює Чмут. — Відповідно до бачення повітряних сил та протиповітряної оборони сухопутних військ, цей комплекс розглядається як один із основних для заміни радянських зенітно-ракетних комплексів "Бук" та "Оса". За словами Чмута, з такими комплексами Україна могла б ефективно прикривати війська від крилатих ракет і загалом ворожої авіації, але ціна питання занадто висока. Навіть якщо американці нададуть нам такі комплекси, до них доведеться купувати боєприпаси — вартість ракети стартує від $600 тис. До того ж, необхідно навчитися ними керувати, а також обслуговувати, для цього необхідна допомога іноземних партнерів.

Іноземні військові бази в Україні: юридичний аспект

Присутність іноземних фахівців на українських базах або їх будівництво коштом міжнародних партнерів не означає, що в майбутньому ці бази перейдуть під контроль НАТО чи США. Принаймні не найближчим часом. Конституція України каже, що іноземні військові бази в Україні розміщувати заборонено (ч. 7 ст. 17). При цьому історія знає винятки: на момент ухвалення Конституції в українському Криму та Севастополі базувався Чорноморський флот РФ, покидати півострів він не збирався. Для врегулювання колізії до перехідних положень Основного Закону включили пункт 14, де сказано, що використання військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди та в порядку міжнародних договорів. Такий договір підписали 1997-го, а 2010-го продовжили до 2042 року. Після окупації Криму 2014-го РФ в односторонньому порядку денонсувала двосторонню угоду. Що робити нам, Україна вирішує досі — в МЗС кажуть, що розривати не можна: договір потрібен для притягнення РФ до відповідальності. 2019-го ВР лише змінила Конституцію, прибравши пункт у перехідних положеннях.

"Ніколи не кажи ніколи, навіть якщо в Конституції все записано досить однозначно", — каже Павло Лакійчук, капітан І рангу у запасі, керівник військових програм Центру глобалістики "Стратегія ХХІ". За його словами, Основний Закон не може бути на заваді захисту суверенітету та територіальної цілісності України. Тобто у разі загрози можна внести зміни, навіть якщо для цього доведеться провести всеукраїнський референдум, як у разі розміщення в Україні іноземних військових баз. "З військової точки зору "військова база" — логістичний пункт, призначений для забезпечення бойових дій військ. Це не сам військовий контингент — угруповання сил. Заборони на розміщення угруповання сил у Конституції немає. І коли Олексій Резніков вказував на можливість розгортання на території України іноземних сил ППО, навіть шляхом розміщення американських підрозділів, він знав, про що говорить", — упевнений Лакійчук. Він посилається на Закон "Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України", який передбачає, що іноземні війська можуть перебувати в Україні для допомоги у відображенні збройної агресії. Їхній допуск дозволяє парламент. Але головне, вважає експерт, це не юридичні терміни, а цілі.

З огляду на РФ

Деякі політики вважають, що наявність на території України іноземних військових та озброєння можуть спровокувати Росію на активні дії. При цьому в Москві впевнені, що держави-члени НАТО воювати за Україну не будуть, тим паче з РФ. Інша річ, що сучасне озброєння має стримувальний ефект, адже Росія навряд чи атакуватиме військові бази НАТО чи США, їхня присутність знижує ризик повномасштабного вторгнення. "Так було в Грузії у 2008 році: поява західних інструкторів фактично зупинила агресію. Тоді росіяни не наважилися бомбити літаки західних країн", — згадує Михайло Жирохов, військовий експерт, і додає: — Україні необхідно досягти додаткових гарантій безпеки.

Наприклад, експерти часто говорять про користь візитів кораблів НАТО до українських портів. "Військовий корабель — суверенна територія держави, під чиїм прапором він ходить. Напад чи загроза нападу на нього є порушенням суверенітету цієї країни, фактично оголошенням війни, — пояснює Лакійчук. — Коли той чи інший корабель Альянсу заходить у наші територіальні води — це "пасивний захист", гарантія, що ворог у цей період не зможе здійснювати агресивних дій. Аналогічно держави НАТО, або, наприклад, підписанти Будапештського меморандуму можуть розмістити на нашій території власні засоби ППО для гарантії відкритого повітряного простору. Або навіть забезпечити безпеку повітряного простору, не сходячи на берег — один есмінець типу "Арлі Берк" з системою "Іджис", наприклад, здатний прикривати повітряний простір в радіусі від 700 до 2500 км.

Тим часом, у Вашингтоні кажуть, що Америка не готова створювати нові військові бази за кордоном. "США перебувають у процесі виведення військ з Афганістану, Сирії, Іраку, і вони навряд мають бажання витрачати більше грошей на військові бази США в інших частинах світу, — зауважує Курт Волкер, колишній спецпредставник Державного департаменту США в Україні. — При цьому немає причин, з яких ми не могли б цього зробити, якби український уряд запросив Сполучені Штати, а США були б готові. Ми могли б легко розмістити якусь тренувальну базу в Україні, якби ми також цього захотіли".

Бажання, а точніше, вигода — мабуть, найважливіша геополітична умова, за якої міжнародні партнери, США чи інші країни НАТО, могли б збільшити обсяг військової допомоги для України. "США можуть і розміщуватимуть війська, коли під загрозою знаходяться їхні прямі інтереси або союзника по НАТО, — пояснює Глен Грант, британський експерт з нацбезпеки та оборони. — Нині цього немає. США вже розмістили своїх представників у Яворові Львівської області. Зараз я не бачу обставин, за яких вони могли б створити подібну присутність ще десь, хоча особисто хотів би, щоб будь-яка країна НАТО розгорнула батальйон поблизу східного кордону з метою дати зрозуміти Росії, що вона загрожує не лише Україні, але Європі. Заходу та їй треба зупинитися”.

Українські військові експерти також кажуть, що будь-яка іноземна військова база в Україні лише на користь. "Якби Київ прикривали не умовні МіГ-29 із Василькова, а американський F-16, то безпека столиці була б на значно більшому рівні, ніж вона є", — каже Чмут. Але поява військових баз — винятково політична історія. Так, для США та Великобританії Україна — зона підвищеного інтересу, тут вони реалізують одну із форм протистояння з РФ, але цього замало. Україні треба зацікавити іноземних партнерів, а потім думати над тим, як втілити домовленості в життя, навіть якщо доведеться змінювати Конституцію.

Поки що обсяг військової допомоги з боку західних партнерів мізерно малий. "Те, що роблять США для України — це 0,1% того, що вони роблять для всіх інших країн, разом узятих. Обсяг їхньої допомоги Україні — $250-300 млн на рік. Для порівняння, Ізраїль щорічно отримує від $1 млрд. І це ми говоримо про прямі вливання на купівлю американської зброї чи готових товарів та послуг. А є непрямі — як в Австралії технології для будівництва атомних човнів. Це вже зовсім інший рівень допомоги. Україна й поряд тут не стояла", — уточнює Тарас Чмут. Така ситуація — частково відповідальність українських політиків, які є неактивними у питанні обороноздатності України, наших військових, які не поспішають переходити на стандарти НАТО і не демонструють ефективність використання вже отриманої допомоги, а також суспільства, яке не позиціює Україну як важливий геополітичний центр.