Атака дронів. Чи стануть БПЛА силою, яка змінить правила гри — як перші танки і літаки

Військовий оглядач Фокуса Ігаль Левін переклав актуальні роздуми Сета Дж. Францмана про те, які зміни в сучасні війни вносить використання БПЛА та про те, чому дивлячись на дрон, кожен бачить щось своє — як під час тесту Роршарха.

Від сектора Газа до Нагірного Карабаху

Дрони все більше трансформують війну. Їх використання як тактичної і стратегічної зброї має довгострокові наслідки для політики. Наприклад, використання безпілотних літальних апаратів MQ-1 Predator і MQ-9 Reaper допомогло визначити роль США в Афганістані, чия участь у конфлікті, очевидно, зараз добігає кінця.

У той же час Іран тепер експортує дрони-камікадзе і стеження своїм проксі та союзникам у Ємені, Іраку, Сирії та Лівані. Проіранськи ополченці за допомогою безпілотників атакують сили США в Іраку. Усе це показує, як безпілотні літальні апарати стають домінантним фактором у багатьох конфліктах: від зіткнень в секторі Газа до Нагірного Карабаху.

Широке використання дронів на війні та розвиток ринку військових дронів призвели до створення системи альянсів дронів. Багато в чому це схоже на те, як американські та радянські військові технології експортувалися їхнім союзникам під час холодної війни. Сьогодні різниця полягає в тому, що зростання наддержав дронів значною мірою сталося в тіні перемоги США в холодній війні. Це означає, що Сполучені Штати стали в 1990-х роках глобальним гегемоном, який виступає за новий світовий порядок.

Цей світовий порядок, зокрема, був сформований війнами американських дронів. Сполучені Штати використовували дрони під час війни в Перській затоці, потім на Балканах і під час війни з тероризмом.

Однак використання цієї зброї змінило американський спосіб ведення війни. Небажання США задіяти свої війська в наземних операціях (зокрема, через страх втрат усередині особового складу) зумовило широке використання безпілотників. У той же час розбіжності, що виникли через цілеспрямовані удари дронів і вбивства, змусили Сполучені Штати з обережністю ставитися до експорту своєї нової смертоносної технології. Вони навчилися вбивати ворога за допомогою дронів, але не хотіли, щоб інші вміли робити те ж саме.

Унаслідок через тридцять років після закінчення холодної війни зʼявилася група висхідних держав, які використовували дрони в бойових діях. Туреччина задіяла свої безпілотники, щоб створити сферу впливу в Сирії, Іраку, Катарі та Лівії. Китай також заповнював вакуум, продаючи свої безпілотники CH-4B і Wing Loon там, де США не мали впливу — тобто Іраку, Йорданії, Саудівській Аравії, ОАЕ та Пакистану.

Китайські дрони розправляли свої крила по Азії і Близькому Сходу. Тим часом Сполучені Штати продовжували залишатися партнером із дронів для традиційних союзників, таких як Австралія, Японія, Південна Корея і європейські країни НАТО. Ізраїль, навпаки, продавав платформи по всій Південній Америці, Африці, Європі й Азії. Туреччина та Іран використовували свої дрони для демонстрації сили.

Технології іранських дронів експортуються хуситам у Ємені, проіранським ополченцям в Іраку, а також ХАМАСу та Хезболлі. ХАМАС використовував безпілотники іранського типу під час нещодавніх зіткнень з Ізраїлем у травні. Проти Саудівської Аравії щотижня використовуються безпілотники хуситів. Повʼязані з Іраном дрони атакували обʼєкти США в Іраку.

Експорт БПЛА створив нові альянси дронів, позначивши вплив різних країн.

Війни дронів: нові правила гри та помилкові надії

У міру зіткнення країн та угруповань різні системи дронів пройшли свої перші випробування на полях битв. Результати можна побачити як мінімум в одинадцяти справжніх "війнах дронів". Вони сформували як траєкторію безпілотних літальних апаратів, так і їхнє майбутнє. У війнах дронів, які вже відбулися, результати демонструють неоднозначний успіх.

Ізраїль успішно використовував безпілотні літальні апарати проти терористів із 1980-х по 2020-і роки. Вони стали основою ізраїльської системи спостереження і нанесення точних ударів. Небо над кордонами Ізраїлю кишить безліччю БПЛА, а ізраїльські солдати мають під рукою величезну кількість безпілотної зброї. Ізраїль також став піонером у галузі протиповітряної оборони, створивши знаменитий "Залізний купол" — щоб, серед іншого, протистояти загрозам дронів.

Ізраїльські компанії, такі як Rafael, також створюють мережі, які дозволяють безпілотним літальним апаратам працювати автономно разом із безпілотними наземними роботами, при цьому солдати використовують компʼютер типу "наведи і клацни" для управління машинами. Уявіть собі дрон і собаку-робота, які входять в будівлю, зайняту терористами, і картографують все приміщення для спецназу — напередодні рейду.

Війни дронів показали, що дрони можуть не тільки змінити правила гри, але й дати помилкову надію. Хоча вони надають країнам безліч можливостей, вони не здобувають перемогу самостійно, тому що вони розгортаються і з іншими військовими частинами. Рідко коли можна побудувати цілу кампанію тільки навколо дронів замість того, щоб використовувати їх для підвищення рівня розвідки під час війни, переслідування ворогів або проведення точкових атак. Дрони не можуть нести багато зброї, тому вони не можуть знищувати ворогів. Спочатку, помітивши БПЛА, вороги бентежаться і лякаються невидимих роботів, які гудять у повітрі. Але з часом вони розуміють, що дрони будуть тільки стежити за ними — і знаходять способи обійти стеження. Так, наприклад, терористи ІДІЛ проклали мережу тунелів під землею, щоб уникнути спостереження з дронів.

Найважливіше питання для військових полягає в тому, чи є дрони просто літальною платформою з надбудовами типу камер, або це свого роду крилаті ракети. Чи створюватимуться тепер військові кампанії навколо використання дронів, які можна викликати на поле бою? Чи стануть дрони своєрідною новою силою, якою свого часу були перші танки або літаки?

Дрони — це можливість для бідних країн, повстанців або бойовиків миттєво створити повітряні сили. Могутнім країнам вони можуть дозволити вести війну, не ступаючи на ворожу землю — і таким способом уникнути жертв. Між цими двома крайнощами знаходиться спосіб інтеграції дронів у збройні сили. У міру того, як армії набувають все більше тактичних, мобільних та одночасно все більш габаритних дронів, які діють як літаки, міць дронів буде відчуватися все більше. Такі концепції, як "рій" і "вірний ведений", або використання дронів для транспортування спорядження — це все ще концепти майбутнього, хоча багато країн опрацьовують їх уже більше десятка років. Стелс-дрони матимуть вирішальне значення у війнах між могутніми країнами. Нехай навіть рівні країни і рідко ведуть війни одна з одною за допомогою дронів.

Усе це приводить нас до питань про бачення майбутнього війни з використанням дронів.

Чи помилився Ілон Маск?

"Ера винищувачів минула", — сказав Ілон Маск на симпозіумі Air Warfare у 2020 році. Засновник SpaceX, який також був піонером Tesla, передбачив, що майбутнє за безпілотними польотами. Розмовляючи з генерал-лейтенантом ВПС Джоном Томпсоном, Маск стверджував, що якщо виставити винищувач F-35 проти винищувача-безпілотника з посиленою автономністю, то в літака F-35 не буде жодних шансів. Чи справедливе це твердження? Ключовим питанням тут є автономія.

Дуель дрона та пілотованого людиною реактивного винищувача F-35 як і раніше залишається протистоянням між людьми. Наразі немає винищувача-безпілотника, який міг би протистояти винищувачу F-35, і він не був би "автономним" в ухваленні власних рішень. Але Маск мав рацію, пророкуючи майбутнє.

У той час як багато пророкують кінець пілотованої авіації, командири дронів у США та інших країнах частіше говорять про світ, в якому пілотовані та безпілотні літаки літають разом. Це те, що насправді роблять великі держави, замість того, щоб створювати цілі загони дронів — як танкові армади під час Другої світової війни. Не існує теорії "бліцкригу дронів", коли дрони пригнічують ворога і повністю домінують у повітрі. Єдиним винятком був напад Ірану на Саудівську Аравію і Лівію. Командири США вважають, що дрони докорінно перетворять поле бою і вже забезпечують точність, витривалість і детальне спостереження. При цьому ними можна пожертвувати, а пілотами — не можна.

Під час розгляду дронів виникає свого роду ефект Расемона, коли кожен, хто їх бачить, уявляє щось своє. Одні бачать роботів-вбивць, інші — унікальну платформу, яка може врятувати життя на війні, не піддаючи небезпеці пілотів і забезпечуючи можливість відстеження та управління точними ударами. Пілоти можуть боятися втратити роботу, в той час як солдати на землі можуть запросити більше прямої трансляції для своїх тактичних планшетів — щоб вони могли бачити те, що бачать дрони.

За словами Ілона Маска, війна з використанням дронів — це майбутнє, але американські експерти ВВС більш обережні. У своїй статті для Tomorrowʼs Air Force у 2013 році Джеффрі Сміт, тодішній командир і декан Школи перспективних досліджень у галузі авіації та космонавтики на базі ВПС Максвелл, зазначив, що хоча в минулому літаки були розділені на типи, такі як винищувачі та бомбардувальники, нові місії для дронів вже не будуть базуватися на такому розподілі.

"Цей перехід буде важким, оскільки власне природа ВВС завжди полягала в тому, щоб зосередитися на конвенціональних літаках", — зазначає Сміт.

Як показали бої в Ідлібі, Перській затоці, Сирії та Лівії, часи змінюються. Почалася гонка за те, щоб зробити дрони більш автономними і додати в їхні системи наведення штучний інтелект. Змагання також йде за те, щоб забезпечити кращу протиповітряну оборону наземним підрозділам, таким як обʼєкти в Іраці та Перській затоці, щоб протистояти загрозам дронів, що виходять з Ірану та інших проксі й бойовиків у регіоні.

Про автора

Сет Дж. Францман — журналіст з Єрусалиму, доктор філософії з Єврейського університету в Єрусалимі. Він є виконавчим директором Близькосхідного центру звітності й аналізу та науковим співробітником Middle East Forum. Автор книги "Після ІДІЛ: Америка, Іран і боротьба за Близький Схід" (готується до публікації).