Путін погрожує від безсилля. Чим закінчиться агресія для президента Росії

Вчорашні друзі ігнорують Росію

Як відомо, Володимир Путін любить дивитися не на Захід, а на Схід, шукаючи там союзників. Він завжди традиційно комфортно почував себе під час саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС), її членами є 8 держав — Індія, Казахстан, Киргизстан, Китай, Пакистан, Росія, Таджикистан та Узбекистан, і експерти називають ШОС східним аналогом ЄС чи навіть НАТО.

Ось і 17 вересня Путін їхав у Самарканд із певними надіями. Там він планував поговорити з лідерами Китаю та Індії. Але, як стало незабаром очевидно, настільки недружнього прийому російський лідер не очікував — Китай висловив занепокоєння щодо війни в Україні, а прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді взагалі розкритикував дії Москви. Останній привселюдно сказав, що зараз не є епоха війни. І це при тому, що обидві держави за шість місяців жодного разу привселюдно не засудили російську агресію в Україні.

"У Путіна не було своєї типової аури переваги на саміті", — написало британське видання Daily Telegraph. Спочатку Путін був змушений чекати на президента Киргизстану, а потім і Туреччини. Крім того, лідер Китаю Сі Цзіньпін не з'явився на вечірню зустріч без краваток, а індійський прем'єр Нарендра Моді відкрито сказав, що доведеться говорити "про демократію, дипломатію та мир". У відповідь Путін пообіцяв: "Ми зробимо все для того, щоб це (військові дії в Україні. — Ред.) припинилося якнайшвидше".

Агонія режиму Путіна

"Схоже, Путін повернувся з саміту ШОС дуже роздратованим. Він відчув, що його сприймають як лузера, як людину, яка програє в цій війні. Він відчув це навіть від тих, до кого завжди ставився з презирством, як до маріонеток, які ні на що не впливають. І тут він побачив, що його ніхто не сприймає як рівного лідера", — каже Фокус політолог Володимир Фесенко.

Експерт припускає: люди в оточенні Путіна, які підтримують ідею війни — Сергій Шойгу, Микола Патрушев та Дмитро Медведєв — почали переконувати президента РФ, що ситуація дуже складна, з фронту тікають, воювати не хочуть, сил не вистачає, фронт може обвалитися і треба рятувати ситуацію.

"Тому в такому форсмажорному режимі приймалися закони про кримінальне покарання за дезертирство та низку інших порушень, на кшталт невиконання наказів, — продовжує Фесенко. — Судячи з того, що такі закони були прийняті — це масове явище і серйозна проблема. Тому вирішили карати за дезертирство та мобілізувати нових. Крім того, оголосити про проведення псевдореферендумів. Треба ж було якось виправдовуватися за ганебну втечу в Харківській області".

Але як виправдатись — питання було до останнього відкритим. Тому виступ Путіна і відбувся не 20 вересня ввечері, а лише 21 ранку. Тоді він оголосив про часткову мобілізацію в Росії та підтримку ідеї проведення псевдореферендумів на окупованих територіях.

Фесенко припускає, що Путін не зробив заяву ввечері, тому що не було погоджено позицію: чи оголошувати війну, чи часткову, чи повну мобілізацію.

"До повної мобілізації Росія зараз не готова, — упевнений політолог. — Навіть на часткову мобілізацію піде як мінімум кілька місяців. Радянська військова система була побудована на можливості масової мобілізації. Зараз їм потрібно ще сформулювати саму організаційну схему, як це відбуватиметься, хто буде навчати мобілізованих, бо весь боєздатний офіцерський склад і всі, хто має бойовий досвід — воюють.

Вони тягли до ранку, їм треба було вирішити, як пригрозити Заходу, що саме сказати. На вечір 20 вересня не було єдності та чіткої позиції, що саме треба сказати у зверненні, щоб воно виглядало досить загрозливо: "Путін знову налякав увесь світ" і при цьому було більш-менш реалістичним, не лякало власне населення".

Сила західних санкцій проти Росії

Очевидно, Путін намагається зберегти те, що, як він вважає, йому вдалося завоювати. Тобто, контроль над частинами Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, а також над окупованим Кримом. На прикладі Харківської області він бачив, як швидко можна позбутися, начебто, вже завойованих територій.

Але чого варті ультиматуми Путіна? Так, він хотів напасти на Україну — і напав, він думав про мобілізацію — і оголосив її. Але зараз Путін погрожує застосуванням ядерної зброї. Мовляв, після псевдореферендумів території чотирьох областей вважатимуться російськими, що дає президенту РФ право використовувати ядерну зброю для їхнього захисту. Але цей аргумент виглядає непереконливо з кількох причин.

• По-перше, території Росія збирається анексувати.
• По-друге, по власне російським територіям — численним військовим та інфраструктурним об'єктам, наприклад, навколо Бєлгорода — вже завдавали удари. І це вже не вперше, коли Росія встановлює якісь "червоні лінії", наприклад щодо поставок зброї в Україну, і не дотримується їх.

Прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо сказав, що "поведінка Путіна свідчить про крах вторгнення в Україну", голова уряду Британії Ліз Трасс попередила: "Шантаж не спрацює", президент США Джо Байден погоджується: "Вони стануть вигнанцями". Якщо наслідувати висловлювання світових лідерів, стає помітно: вони Путіну не вірять — він погрожує від безсилля.

Генерал у відставці, колишній командувач військами США в Європі Бен Годжес хоч і каже, що рішення президента РФ про мобілізацію нагадують поведінку Адольфа Гітлера, коли той в останні дні Третього Рейху намагався залучити більше солдатів, але все ж допускає, що Путін може застосувати ядерну зброю.

"Путін — холодний, як лід, але не божевільний: він добре знає, що тоді США мають повністю втягнутися в цю війну. Пентагон уже надав президенту Джо Байдену список варіантів на такий випадок", — пояснює Бен Годжес.

Погроза застосування ядерної зброї — це не погроза пустити танки на сусідню країну, тому США не можуть ставитись до неї легковажно та вживають заходів. Наприклад, працюють із Китаєм та Індією, щоб ті вплинули на Путіна. І результати такої роботи світ уже побачив у Самарканді.

Швидкий відхід Путіна

Після оголошення часткової мобілізації у Путіна виникли й очікувані проблеми у країні. Громадяни, які хоч і підтримують свого лідера на виборах, воювати за його ідеї не хочуть. В результаті на вулиці вийшли тисячі людей із протестами проти призову до армії, було затримано близько двох тисяч мітингувальників. Чоловіків, яких затримали на вулицях, швидше за все, одразу ж мобілізують. Водночас на кордонах утворилися величезні черги на виїзд із Росії.

Ситуацію у РФ сьогодні активно аналізують як іноземні, так і українські експерти. Наприклад, британський аналітик Тімоті Еш попереджає: для Путіна все погано скінчиться.

"Пострілом в голову від якогось російського патріота з його оточення, — каже Еш. — У Кремлі є опозиція, такі люди як Патрушев, колишній суперник Сергія Іванова, є інші силовики, які могли б виступити проти нього, оскільки ситуація для Росії погіршується, а російські військові втрати зростають. Я думаю, що є багато людей, які не хочуть вплутуватися в ядерну війну з НАТО. Я думаю, що США розмовляють з цими людьми. Очевидно, війну Путін порграв, тепер питання у тому, чи втратить він союзників, що залишилися, — таких як Китай — і саму Росію".

Еш припускає, що Путін готовий до переговорів (можливо, китайці йому порадили), щоб зберегти те, що має, і навіть готовий "продавати у себе вдома" тезу про те, що "росіяни вперто боролися, воювали з НАТО і зупинили Альянс біля кордонів Росії".

"Це останній шанс для Росії вижити", — каже аналітик.

Нагадаємо, напередодні оголошення часткової мобілізації в РФ президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган, який також зустрічався з Путіним у межах ШОС, заявив, що президент РФ хоче якнайшвидше закінчити війну в Україні, але розуміє, що йому доведеться піти з усіх окупованих територій.

Російський політолог і публіцист із Вашингтона Андрій Піонтковський припускає: у Кремлі істерика там усвідомили неминучість капітуляції і думають, як врегулювати ситуацію. Піонтковський припускає, що розглядається варіант, за якого Путіна можуть тимчасово усунути від влади під виглядом хвороби, а він передає свої функції Раді безпеки. Все це відбувається, щоб якось виправдати програш в Україні, знявши відповідальність із Путіна.

"Думаю, цей проєкт підтримує і армійський генералітет", — каже експерт. А в Росії нічого просто так не відбувається. І не випадково на початку вересня група депутатів із Санкт-Петербурга звернулася до Держдуми РФ з пропозицією усунути Путіна з посади президента, звинувативши його у державній зраді. Як для Росії — досить смілива заява.

На процеси в РФ сьогодні, за словами Піонтковського, впливає Юрій Ковальчук, близька до Путіна людина, відома своїми антиліберальними та антизахідними поглядами, бізнесмен, який контролює всі медіаактиви. "Путін думає, як утримати владу та величезну власність, програвши війну", — припускає Піонтковський.

Ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко також вважає, що за спиною у Путіна його соратники вже готові вести переговори із Заходом, інтрига лише у тому, як швидко вони на ці переговори підуть.