Нафта, фарма i ядерний клуб. Що може дати Україні дружба з Індією

На початку жовтня президент України Володимир Зеленський провів телефонну розмову з прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді. Говорили, звичайно, про війну, яку Росія розв’язала проти України, про ядерний шантаж та глобальну продовольчу безпеку, а також про посилення партнерства між обома країнами. Останнє особливо цікаво, адже навiть зі здобуттям незалежності Україна довгий час продовжувала перебувати у фарватері російської політики.

Сприяла цьому провінційність нашої постімперської еліти чи більш об’єктивні чинники – це питання історіософії. Фактом є те, що зараз Україна, перемагаючи у війні "другу армію світу", якщо не вривається в самий центр міжнародних відносин, то суттєво просувається у цю сторону. Для Києва відкриваються закриті раніше двері — і цим необхідно користуватися.

Вiд Мауглi до Ядерного клубу

Одними з таких "дверей" є Індія. Країна, яка кілька століть на собi вiдчувала британську зверхність. Усім відомий твір про Мауглі написав Редьярд Кіплінг, який був тим самим британським колонізатором. Книга стала частиною культурної спадщини британського перебування в Індії. Світовою політико-філософською спадщиною стала ненасильницька боротьба Махатми Ґанді проти іноземного поневолення його вітчизни. Також Індія усім відома як батьківщина буддизму та iндуїзму, а на пострадянському просторі прославилася своїми фільмами.

Проте, це все лірика. Чим насправді живе ядерна держава з мільярдним населенням та площею, більшою за Західну Європу? Які в неї геополітичні цілі та проблеми? В усіх цих питаннях Фокус намагався розібратися.

У 1947 році Індія отримала незалежність від Великобританії. Це стало наслідком ненасильницької боротьби Махатми Ганді, про яку ми вже згадували. Молода держава одразу потрапила у вир безжальної геополітичної боротьби не на життя, а на смерть. Конфлікти з сусідами за британську спадщину (мусульманську частину історичного субконтиненту було відділено в окрему державу – Пакистан, проте проведені європейцями кордони не задовольнили жодну зі сторін). Території Індокитаю (зверніть на першу частину слова у назві цього субконтиненту) теж, на думку Нью-Делі, було відірвано від "материнської землі". На них, як сферу свого спливу почав зазіхати Китай і з часом ці тенденції лише посилювалися.

Така напружена ситуація не могла не призвести до війни. В нашому випадку розгорілася ціла серія воєн, з яких Індія вийшла не просто "на щиті", а й міцно тримаючи в руках вже "ядерний щит". У 1974 році, після успішного випробування атомної зброї, Індія увійшла до "ядерного клубу". Цей новий статус Нью-Делі суттєво приборкав амбіції норовливих сусідів – Пакистану та Китаю. Важливо відзначити, що вся трійка станом на сьогодні володіє ядерною зброєю.

Чому Iндiя так мiцно дружила з СРСР

У середині минулого століття Індія стала одним з ініціаторів Руху неприєднання. Його наріжним каменем було об’єднання колишніх колоній світових імперій з метою отримання фактичної незалежності від колишніх метрополій. Учасники руху зобов’язувалися не приєднуватися до жодного з блоків-учасників Холодної війни. Попри це Індія активно співпрацювала з СРСР, який декларував цінності антиколоніалізму та захисту поневолених народів.

Цікаво, що Нью-Делі та Москва дружили не тільки проти США, як можна подумати, а й у не меншій мірі проти комуністичного Китаю. Старший науковий співробітник Фонду Карнегі, експерт по Азії та субіндійському континенту Ешлі Дж. Телліс вважає, що Індія і досі не забула про підтримку Москви у конфліктах з сусідами кілька десятиліть тому. Пам’ятають в Нью-Делі і кого тоді підтримували США. СРСР блокував резолюції Ради безпеки ООН, які були невигідні Індії, а Нью-Делі натомість утримувався від засудження агресивних актів СРСР. Старший науковий співробітник Азійсько-Тихоокеанської програми, Chatham House Доктор Гарет Прайс зазначає, що ця традиція знайшла своє продовження у співпраці Індії вже з РФ, зокрема Нью-Делі промовчав про злочини Москви у Чечні та Абхазії.

Арабський оглядач Міхір Шарма зазначає, що у наближених до індійського істеблішменту колах вважають Москву надійним партнером, який завжди може заблокувати в Радбезі ООН невигідне для Індії рішення, чого не скажеш про США, які не завжди можуть піти усупереч задекларованим цінностям.

Китай: небезпечний сусiд

Усі ці речі разом формують близькість Індії та РФ, проте на карті є й інші могутні гравці, які вносять свій вплив на співіснування цього тандему. Так Китай лише посилює свою експансію на держави Південно-Східної Азії.

Контролюючи витоки великих індійських річок, Пекін взагалі може загрожувати населенню держави, без застосування зброї масового знищення. Індія не може самостійно йому протистояти. Тому у Нью-Делі, шукаючи союзника проти могутнього сусіда, зблизилася зі США, зокрема увійшовши у стратегічний діалог із безпеки – Quad, куди входять також США, Японія та Австралія. Тобто Індія примудряється підтримувати дружні відносини з РФ, що в той самий час товаришує з Китаєм, та зі США, які ворогують з РФ та протистоять Китаю.

Гарет Прайс відзначає, що Індія веде таку політику десятиліттями і вона привела її до значного успіху – з колишньої бідної голодуючої колонії, якою країна була у середині ХХ ст., Індія стала 6-ю економікою світу та ядерною державою. Так чому ж Нью-Делі має щось змінювати?

Відповідь на це питання має знайти Україна, якщо Київ хоче заручитися підтримкою Індії. Зокрема як аргумент може послужити твердження, що не можна вічно сидіти на двох стільцях. Попри об’єктивні успіхи цієї політики, світ та ситуація в ньому змінюється. СРСР в минулому, також минулим стають і часи "потенційного кінця історії", який прогнозували після завершення Холодної війни. Ризики опинитися на боці сторони, яка програла, досить вагомі.

Посваритися з США — i втратити море

Зараз Індія на суші затиснута ворожими та не надто дружніми державами. Єдиний її вихід у світ – це Індійський океан. Через нього Індія веде активну торгівлю з арабськими країнами. Намагається налагодити політичні та економічні зв’язки з Африкою. Ці два напрямки є полями конкуренції зі своїм "старим знайомим" – Китайською Народною республікою. Безпека життєво важливих для держави Індостану морських шляхів сполучення полягає у збереженні чинного глобального світового порядку та дружбі зі США. Також Сполучені Штати є основним імпортером індійських товарів (цікаво, що найбільше імпортує товарів Індія з Китаю). Тож співпраця зі США для Індії є важливою як у геополітичному, так і в економічному плані.

Третім за обсягом зовнішньої торгівлі партнером Індії є ЄС. Оглядач Foreign Policy Майкл Кугельман зазначає, що співпраця Індії з об’єднаною Європою лише зростає. Окрім торгівлі важливим аспектом також є співпраця у сферах клімату, сучасних технологій та міграції. Індійські мігранти висилають на батьківщину значні кошти, таким чином інвестуючи її економіку. Тож порвавши заради ефемерної підтримки РФ зі своїми ключовими партнерами, Індія може залишитися віч-на-віч з Китаєм та Пакистаном (останній в такому разі може розраховувати на підтримку США у цьому протистоянні) із закритими морськими шляхами, які можуть взяти під контроль вороги, при мовчазній згоді Вашингтона.

Москва i Нью-Делi: дружба, замiшана на нафтi

Що ж окрім сентиментальних спогадів Iндії дає Москва? Перш за все – це нафта (останні 20 років на Індостані спостерігається практично невпинний шалений ріст ВВП, а для виробництва потрібні енергетичні ресурси) та озброєння. РФ залишається найбільшим постачальником озброєння для Індії, хоча її частка впала за останні роки з 70% до 49%. Росія є популярною серед індійських правих, на яких зокрема, опирається чинний індійський прем’єр Нарендра Моді. Це демократично обраному уряду потрібно враховувати. Директор Інституту управління та масової комунікації Джаграна Наліні Ранджан Моханті також зауважив, що РФ згладжує кути у відносинах з Китаєм. Проте в умовах загострення конкуренції з Пекіном, яка із прикордонної переростає у глобальну відносини між Індією та Китаєм ставатимуть все гострішими. В такій ситуації Нью-Делі буде потрібен не посередник, а могутній союзник. Та й РФ скоріш вибере могутніший в усіх планах Китай, ніж Індію.

Останнім часом Вашингтон все жорсткіше ставить Нью-Делі перед вибором у питанні озброєння. Поєднувати американський та російські асортименти не вийде. Цікаво, що озброєння радянського зразку можуть повноцінно обслуговувати лише Україна та РФ, тож у випадку військової катастрофи Москви індійська оборона може зазнати відчутного удару. Звісно за умови, якщо Нью-Делі до останнього залишатиметься з Кремлем.

Чим може зацiкавити Iндiю Україна?

Суттєвим фактором зовнішньої політики Індії є її амбіції зайняти місце постійного члена Ради безпеки ООН. США є тіньовим натхненником реформи ООН, а Україна основним рупором цієї ідеї. Непогана основа для нарощення співпраці. Загалом в рамках війни ключовою точкою дотику між Києвом та Нью-Делі було питання евакуації з України близько 20-ти тисяч індійських студентів, які опинилися заручниками бойових дій. Саме про цей аспект згадують індійські медіа в контексті останньої розмови лідерів держав.

Загалом бекграунд відносин між нашими країнами не найкращий. В Нью-Делі пам’ятають критику України ядерних випробувань Індії ще далекого 1998 року. В Києві ж пам’ятають нейтральність Нью-Делі у питанні анексії Криму.

Це основні позиції, де перетиналися у світовій дипломатії Індія та Україна у в цілому, в’ялих відносинах (Україну навіть жодного разу не відвідував прем’єр-міністр країни, в руках якого зосереджується уся політична влада). Зараз Індія висловлюється за збереження світового порядку (теза, яка вигідна самій Індії в контексті вільного мореплавства у світовому океані). Врешті це система, в якій Індія добилася успіху. Водночас Нью-Делі зацікавлений у її переформатуванні з метою самому увійти в число "обраних". Це ходіння по канаті називають "стратегічною амбівалентністю".

Суттєвим фактором зближення Києва з Нью-Делі може бути економіка. Зараз Індія є другим імпортером українських товарів в Азії (до держави надходить 4% усього українського експорту). В основному мова йде про аграрно-продовольчу продукцію та військово-технічну співпрацю. Україна ж імпортує індійську фармацевтичну продукцію. Вагомою галуззю співробітництва є освіта. Як вже згадувалося, до війни в Україні навчалися 18095 індійських студентів. Як же без славнозвісного індійського кіно? Болівуд за останні десятиріччя став вагомою складовою індійської економіки. Його продюсерам приглянулися українські локації, і сцени деяких фільмів останніми роками знімалися в Україні. Зокрема ключові сцени блокбастера RRR знімалися в Києві. Фільм називають найкращим блокбастером 2022 року — він став найдорожчою кінострічкою в історії індійського кіновиробництва.

Головне — не зупинятися

Усі ці галузі можна розширити. Ключовим для нашої держави залишається перемогти у війні — і це суттєво змінить ставлення до Києва в усьому світі і відкриє раніше безперспективні двері. Сама розмова з Нарендрою Моді стала можливою після українських успіхів у контрнаступі.

Індії ж пора врешті обирати "стілець". Те, що було можливим у минулому, не завжди є оптимальним зараз та у майбутньому.