Революція та кохання. У світовому блокбастері RRR, знятому в Києві, можна побачити позамежні сцени

Частину сцен найдорожчого світового індійського блокбастера RRR (що триває більше трьох годин) зняли в Києві біля Маріїнського палацу. У сценах зайняли 300 акторів. Індійці спочатку перемогли британців у танцювальному шоу, а згодом — шляхом збройного повстання. Фільм навесні вийшов у прокат і за бюджету $69 млн зібрав у світі $150 млн. В Україні, на жаль, його не показували, але тепер його можна подивитися на стримінгах. Толлівуд увібрав у себе "Матрицю", фентезі про коміксних супергероїв та інші голлівудські формати. Але при цьому залишився вірним собі: деякі речі можна побачити тільки тут. Наприклад: качати м'язи на зло ворогові, підтягуючись на ланцюгах, якими героя прикували до стелі; пролетіти крізь вогонь, патріотично загорнувшись у мокрий індійський прапор; співати на пласі та підняти цим бунт; задушити голими руками тигра, а потім попросити в нього вибачення. Усі ці епізоди на межі абсурду, але вони працюють. І в цьому унікальні. Фокус ділиться своїми враженнями від найдорожчого продукту Толлівуду, частково знятого в столиці України.

Зізнаюся, я давно не дивився індійське кіно. Хоча в моєму дитинстві його було валом: "Месник", "Зіта і Гіта", "Помста і закон", "Розплата, що затягнулася", "Танцюрист диско". До того ж тоді воно і кінотеатрах ішло з шаленим успіхом.

Але ми вже трохи відвикли від його фірмових фішок, наприклад, танців і пісень із будь-якого приводу. Хоча індійські дещо наївні бойовики та комедії все одно раніше примудрялися чіпляти якісь сентиментальні струни. Воно й зрозуміло, адже, незважаючи на технологічну дешевизну, за ними — багатотисячна культура Індії. RRR зумів, мабуть, підняти це все на новий рівень.

Індійсько-британський Київ

С. С. Раджамулі став найкасовішим індійським режисером як автор кінохіта "Бахубалі: Народження легенди" (2017), який за бюджету $31 млн зібрав у світовому прокаті $267 млн. І в RRR режисер теж запасся непоганим бюджетом — $69 млн – для придуманої історії про двох легендарних революціонерів Бхіма та Раджу. Вони — реальні історичні особистості, які в 1920-1930-ті роки боролися проти британців, але в житті ці дві людини не зустрічалися. У фільмі вони випадково познайомилися, рятуючи хлопчика, і стали друзями. І обоє за сюжетом були запрошені племінницею губернатора на вечірку.

У Києві Раджамулі знімав британські вершки індійського суспільства на початку минулого століття. Це вечірка, яку давав британський губернатор-звір у своїй індійській резиденції. У зйомках брали участь українські актори масових сцен і професійні танцівники. Хореографкою-постановницею стала відома українська спортсменка, чемпіонка світу з латиноамериканських танців Олена Шоптенко.

У чому фішка київської сцени? Індійці знімали екшн про свою революцію проти Британської імперії, але спочатку їхній протест висловився у вигляді танцю, де парочка майбутніх революціонерів-індійців починають змагатися з британцем у мистецтві танцювати.

Англієць намагався "козиряти" фламенко та сальсою, а вони у відповідь затанцювали якийсь народний індійський танець, схожий на лезгинку. Але танцювали чудово! У це танцювальне дійство будуть залучені практично всі гості свята: спочатку прекрасні британські леді, а потім і їхні кавалери. Цей київський денс-марафон став прологом збройного повстання. RRR — абревіатура, це в перекладі з телугу означає "Лють", "Війна", Кров", а з хінді — "Повстання", "Крик", "Революція".

Двоє друзів-ворогів

На старті фільму британський губернатор потрапляє в глухе село в джунглях. Там його дружині-стерві сподобалася місцева дівчинка-співачка. Батьки думали, що дівчинці заплатили парою монет за спів, а колонізатори просто забрали її собою, як ляльку, що сподобалася.

Хлопець Бхім із цього племені вирушає рятувати дівчинку. По дорозі в Делі він знайомиться з Рамою. Вони рятують хлопчика з води, що горить від нафти. Описувати цей випадок і трюк — марно. Дика, але симпатична трюкова багатоходівка.

Хлопці здружилися. Рама допомагає Бхіму познайомиться з племінницею Дженні: гарний жест — вони розсипають із мотоцикла цвяхи перед її машиною, щоб "допомогти" через проколоту шину потім дістатися до потрібного місця.

Рама — поліцейський інспектор і ловить революціонерів, яким мимоволі стає Бхім. Трапляються цілі два перетворення: спочатку Бхім розповідає пораненому Рамі, що він той, кого шукає влада. А потім — після диких багатоходівок — Бхім дізнається, що Рама — подвійний агент.

Фішки індійського кіно

Не має сенсу описувати всі сцени й трюки картини — це треба бачити. З одного боку, усі вони на межі карикатурності. З іншого, у них є якась щирість і чарівність. А їхній пафос схожий на патетики космоопер.

Сучасний Толлівуд (Боллівуд окремо) ввібрав у себе "Матрицю", фентезі про коміксних супергероїв та інші голлівудські формати. Але при цьому залишився вірним собі: деякі речі можна побачити тільки тут. Наприклад: качати м'язи на зло ворогові, підтягуючись на ланцюгах, якими героя прикували до стелі; пролетіти крізь вогонь, патріотично загорнувшись у мокрий індійський прапор; співати на пласі та підняти цією композицією бунт; задушити голими руками тигра, а потім попросити в нього вибачення. Усі ці епізоди на межі абсурду, але вони працюють.

У фіналі RRR уже конкретно виходить на міфологічний рівень, коли Рама бере в скульптури бога Рами (грізний стародавній цар, який убивав безбожних аристократів — сьомий аватар Вішну), лук і стріли та вражає ними британських солдатів і офіцерів. Не забули у фільмі й про кохання — Раму дочекалася його наречена після секретного завдання.

На що RRR схожий зі старого хітового індійського кіно? На "Помсту й закон" (1975) — бойовик про дружбу двох авантюристів, які захищають село від бандитів.

У 1999 році індійське Бі-бі-сі оголосило його "Фільмом тисячоліття", а у 2005 — оргкомітет Filmfare Awards (головна нагорода Боллівуду, не рахуючи державної премії) нагородив його як "Найкращий фільм за 50 років".

RRR 2022 року став одним із кінохітів Netflix, але з двохсотмільйонних прибутків блокбастерів режисера Раджамулі на США припадає лише десята частина від їхніх загальних зборів: Захід поки що індійський кінематограф не підкорив, як японська анімація. Але успіхи очевидні.