Десятки країн та громадянська війна. Що буде з Росією після падіння режиму Путіна

"Готуйтесь до майбутнього краху Росії"

4 січня у начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирила Буданова день народження, йому виповнилося 37 років. У подарунок він отримав торт у вигляді мапи Росії. Тієї самої, яку напередодні на стіні в кабінеті розвідника помітили журналісти — на ній чорним маркером обведені Курська, Бєлгородська області РФ та Кубань. Як і паперову карту, солодкий презент Буданов поділив на частини.

"Коли голова української розвідки Кирило Буданов відсвяткував свій день народження святковим тортом, на якому Росія розрізана на кілька частин, це, звичайно, був епічний акт тролінгу. Але ідея, зображена на глазурі, зовсім не видається надуманою", — зауважив у колонці для американського видання Foreign Policy, професор політології Ратгерського університету (США) Олександр Мотиль.

Мотиль — відомий у США історик і політолог, фахівець із СРСР, Росії та України, автор кількох десятків робіт, зокрема — "Шляхи імперій: занепад, крах та відродження імперських держав". Він каже: "Розпад Росії — найімовірніший сценарій розвитку подій".

На думку експерта, відколи спроба Росії захопити Київ і встановити маріонетковий уряд зазнала невдачі в перші дні війни, поразка Кремля в Україні виглядає дедалі ймовірнішою. Тому після майже року війни вражає практично повна відсутність будь-яких дискусій серед політиків, аналітиків та журналістів щодо наслідків поразки для Росії. Мотиль упевнений, що це небезпечна вада уяви, враховуючи можливість краху і розпаду Росії.

Про такий самий сценарій говорить і старший науковий співробітник фундації "Джеймстауна" Януш Бугайський. Ще влітку 2022 він опублікував книгу "Невдала держава: путівник з розпаду Росії" (Failed State: Guide to Russia's rupture). Тоді в одному з ефірів "Голосу Америки" експерт пояснив: "Ця війна показала дві речі. Перша: Росія — держава, заснована на імперській концепції, вона продовжує намагатися захоплювати територію та асимілювати населення, яке там мешкає. Це концепція державності навіть не XX-го, а XIX-го століття. Друга: війна продемонструвала слабкі сторони Росії, вона переживає екзистенційну кризу, або вона стане реальною федерацією з певним рівнем децентралізації, демократії, або вона просто розвалиться. Якщо Росія не піде на зміни, то кожен раз більша напруженість всередині російської держави та сусіпільства, підсилена провальною війною в Україні, призведе Росію до кризи, яка зачіпає саме її існування".

Теорію про майбутній розпад Росії підтримують експерти аналітичного центру Atlantic Council. "Готуйтесь до майбутнього краху Росії", — так починається їхній звіт, присвячений прогнозам на 2023 рік.

21% зі 167 опитаних аналітиків сказали, що на Росію чекає доля failed state — неспроможної держави. Причиною розпаду держави 40% респондентів називають революцію, громадянську війну чи політичний розпад — крах режиму Путіна.

Війна та інші слабкі сторони Росії

Бугайський нагадує, що на початку вторгнення в Україну 24 лютого навіть американські військові експерти звеличували міць російської армії і попереджали про неї, але після подій в Україні побачили, що все не так, як очікувалося: "І перебіг вторгнення в Україну, я думаю, на насправді оголив набагато глибші проблеми в російському суспільстві: повсюдну корупцію та обман, приховування фактів тощо. Ми були свідками всього цього у комуністичні часи з усіма їхніми п'ятирічками — тоді приховували цифри, перебільшували виробничі показники". Як і цифри економічного зростання — санкції вже відчуваються у Росії.

Що буде в Росії напередодні розпаду та після? Мотиль припускає, що на Росію чекає боротьба за владу між вкрай правими націоналістами, які бажають продовжити воєнні дії та зруйнувати наявну політичну ієрархію, та авторитарними консерваторами, зацікавленими в системі. Третім учасником стане відроджуваний напівдемократичний рух, що бажає припинення війни і реформування Росії.

Незалежно від того, хто переможе, боротьба послабить режим. А у поєднанні з економічними проблемами змусить людей вийти на вулиці, а регіони — зажадати самоврядування.

"З огляду на величезні простори Росії, довгу історію неспокійних регіонів і велику кількість неросійських етнічних груп — результат століть імперських завоювань — єдиний сценарій, що заслуговує на набагато більшу увагу, — це зникнення централізованого контролю і розпад федерації", — говорить експерт.

Приклади історії: від Наполеона до Горбачова

Історія знає приклади більш-менш мирного розпаду імперій внаслідок воєн і криз, зокрема економічних. Наприклад, імперія Наполеона — вона впала після його невдалого походу на Москву та поразки під Лейпцигом у 1813 році. У 1918 році Османська, Австро-Угорська, Німецька та Російська імперії впали також внаслідок воєнної поразки.

Радянський Союз розпався після початку економічних потрясінь та програної війни в Афганістані. Але його місці виникла Російська Федерація — остання європейська імперія. І відповідальність за її фактичне відродження несе Захід, який свого часу віддав перевагу стабільності, погодившись із перемогою над комунізмом, але не над колоніалізмом. Що вийшло, світ спостерігає зараз: імперія спробувала відродитися.

Тому зараз Захід має бути не просто готовим до можливого розпаду Росії, а й сприяти деколонізації — не рятувати імперію, що вмирає. У 1991 головний аргумент для лояльності до Москви з боку Заходу — це бажання мінімізувати геополітичні виклики. Тридцять років тому для багатьох західних лідерів розпад СРСР також виявився несподіваним. Ба більше, до планів багатьох він не входив. Згадати хоча б візит тодішнього президента США Джорджа Буша-старшого до Києва та його заклики зберегти цілісність Союзу. Прагнення незалежності господар Білого дому називав "суїцидальним націоналізмом".

Глобально час імперій минув, тому іншого шляху, як розпад, Росія не має. Інше питання — як швидко це може статися. Деякі експерти називають дату — до 2033 року. Процес може затягнутися, а може бути й стрімким: як 1917 року ніхто не міг зупинити розпад Російської імперії, так і 1991-го — Радянського Союзу.

Результат: десятки держав та громадянські війни

Що буде після розпаду Росії? Десятки і більше окремих частин, лише одна з яких називатиметься Росією, каже Мотиль. Серед інших: Інгушетія, Чечня та Дагестан, Сахалінська область, Приморський, Хабаровський та Камчатський край, Республіка Саха (Якутія), Татарстан та Башкортостан.

Зараз ніхто не береться говорити, чи це буде десять чи п'ятнадцять окремих регіонів. Багато залежатиме від різних факторів: економічних, національних, культурних тощо. Деякі з "молодих країн" будуть демократичними, інші — авторитарними. У проблемних регіонах, таких як Кавказ, можливі війни — через кордони та економічні активи. А якщо згадати, що в Росії вже сформовано досить велику і озброєну армію, то перспективи війни стають все реальнішими.

Чи думають про це зараз у Кремлі? Напевно. У своєму новорічному зверненні 2023 Володимир Путін сказав, що виживання Росії як незалежної держави зараз під загрозою. Таких слів раніше не було.

Що залишається незмінним, то це те, що сьогодні західні політики, як і раніше, не готові до розпаду Росії. Причина — пов'язані з розвалом держави нестабільність та невідомість. А ще — небезпека застосування ядерного арсеналу.

Колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер стверджував, що "розпад Росії або знищення її здатності проводити стратегічну політику може перетворити її територію, що охоплює 11 часових поясів, у вакуум, що оспорюється".

"Усі ці небезпеки посилюватимуться наявністю тисяч одиниць ядерної зброї", — писав він раніше. На думку Кіссінджера, найкращий варіант дій — не доводити Росію до "безсилля внаслідок війни", а натомість включити її до "мирного процесу", подробиці та можливість здійснення якого залишаються туманними.

Мотиль називає такий сценарій, м'яко кажучи, не найкращим. Він каже, що найкращий вихід для Заходу на цьому етапі — не побоюватися, а готуватися до розпаду імперії — допомагати Україні озброєнням та фінансово, сприяти Білорусі у прагненнях свободи та підтримувати інші найближчі до РФ країни, такі як Казахстан, створюючи так звану буферну зону.

Розпад імперій — це не страшно. Український погляд

"Торт Буданова — легка форма подання складних аналітичних даних. Але західні аналітики прогнозували це дуже давно. Частина світу, справді, боїться розпаду Росії. Але насправді колапс Росії нічого страшного для світу не має. Крім Путіна і російської опозиції, яка прагне на нашому горбі в'їхати в президентську історію, зайти до Кремля, щоб також контролювати та отримувати мільярди щороку, а ще — не повертати Крим, — каже Фокусу політолог Микола Давидюк. — Саме про це думають усі ці Навальні, Чичваркіни, Собчаки. Вони нам кажуть, що Росія має вистояти, а Путін піти. Вони, як і Путін, нас лякають. Усі не очікували, що вийде цікава драма. Путін напав на нас, сказав, що з'їсть за три дні — нічого не вийшло. Потім, коли ми пішли в атаку в Київській області, а потім і на Харківщині, Херсонщині, він почав лякати ядерною зброєю, а зараз його люди погрожують розпадом, тобто від погроз ядерною зброєю до того, що вони розваляться, минув дуже короткий час. І це говорить про їхню слабкість, безсилля щось зробити. Єдине, на що вони здатні, — погрожувати міфічними фейками".

Але після атаки на Україну та поразки у війні демонтаж режиму реальний.

"Погляньте, Радянський Союз — розпався. Росіяни лякають, що у них зараз 5 тисяч ракет, боєголовок. Так Україна, Білорусь та Казахстан мали 10 тисяч. І для них було створено ініціативу сенаторів Сема Нанна та Річарда Лугара. Два американські парламентарі приїхали демілітаризувати — вилучати ядерну зброю в цих трьох країнах, вони всі розділили, підготували Будапештський меморандум, підписали і відвезли ці 10 тисяч боєголовок, чому в Радянському Союзі так можна було, а в Росії ні? Чому якась така комісія не зможе забрати 5 тисяч у Росії?" — продовжує Давидюк.

Наразі Україна займає сильну позицію. Президент Володимир Зеленський сказав, що Україна прагне вийти на кордони 1991 року і не піде на будь-які компроміси. Наші західні партнери згодні: останнє слово щодо звільнення територій — за Україною. Україну ніхто не змусить прийняти окупацію Донецька чи Криму.

"Реальність змінюється, — упевнений експерт. — Нам кажуть: треба опустити зброю, бо світова економіка просідає. Поки світова економіка не просіла так, як наша, — ми їх не зрозуміємо". Тобто ніхто не змусить Україну передумати, відмовитися від прагнення звільняти території. Це проти засад демократичного Заходу. Бо якщо вони підуть на це, тоді диктатури та автократії на чолі із Сі Цзіньпіном та Путіним виграють. Західні партнери хоч і матимуть тимчасову вигоду, але глобальну гру програють.

"З погляду миру, у розпаді Росії немає нічого жахливого, — упевнений політолог. — У якийсь момент усі імперії розвалюються. Голландці не мають імперії, французи — ні, німці — ні, британці — ні. Чим Росія лякає? У Москві кажуть: "Не може ядерна держава програти". Ще як може! Штати — ядерна держава, яка програла у В'єтнамі, Радянський Союз — ядерна держава, яка програла в Афганістані. І ще один меседж: "Ядерна держава розвалитися не може". Теж може".

Українські експерти зазначають, що Захід, Британія та США мають свої внутрішні сили в Росії, які також зацікавлені не тільки в падінні режиму Путіна, а й в інших змінах. Не випадково ж у Росії ухвалили закон про колаборацію та підвищили термін покарання.

"Це говорить про те, що росіяни продавалися західним спецслужбам. Собянін, Мішустін, Медведєв (заступник голови Ради Безпеки РФ Дмитро Медведєв, прем'єр-міністр Михайло Мішустін, мер Москви Сергій Собянін, — ред.) — явно давно завербовані, — припускає Давидюк. — Просто вони зараз бачать, що Путін ще не настільки ослаб. Для Заходу Медведєв, який їздив у США, виглядає як реальна кандидатура. Він поводиться примітивно і тупо для того, щоб його не зачистив Путін. Він завжди десь поруч, але не створює конкуренцію. І це якщо говорити про системних політиків. А є ж несистемні. Погляньте, як Максим Галкін вистрибує зі штанів, хоче повторити подвиг Зеленського на виборах. Галкін явно грає у виборчу кампанію. Вибори у 2024 році будуть, хоча кандидати, крім Путіна, не оголошені. Але у Заходу вони точно є. І найголовніше, що опозицією на цих виборах виступає лише Україна. Їхня опозиція — зганьблена нікчемність, яка сидить за кордоном".