В пошуках миру. Чи зумів Зеленський презентувати світу свою формулу

Питання участі в саміті G7 Володимира Зеленського до останнього залишалося таємницею. Єдине, про що повідомлялося, це те, що він планує виступити у відеоформаті. Але цього разу Зеленський вирішив, що для України важливо побачити всіх лідерів особисто, аби з ними проговорити українську формулу миру, запропонувати кожному долучитися до однієї з десяти ініціатив, закладених у ній.

"Той, хто став на шлях терору, сам із нього не сходить. Ось чому потрібні наша формула миру та міжнародне право. Україна запропонувала формулу миру світові. Поки російські загарбники залишаються на нашій землі, ніхто не сяде за стіл переговорів із Росією. Колонізатор має піти геть. Але світ має силу, достатню для того, щоб крок за кроком змусити Росію відновити мир", — сказав президент.

Нагадаємо, українська формула миру — це десять пунктів. Серед них:

• радіаційна та ядерна безпека,
• продовольча й енергетична,
• звільнення всіх полонених і депортованих,
• відновлення територіальної цілісності України та світового порядку,
• виведення російських військ і припинення бойових дій,
• справедливість,
• захист природи,
• недопущення ескалації та фіксація закінчення війни.

У листопаді 2022 року Зеленський презентував цю формулу миру на саміті G20. Мирний план України вже підтримали держави-члени Євросоюзу, Сполучені Штати Америки, Канада, Японія, Туреччина та Великобританія, натомість у Москві заявили, що не готові до таких умов.

Що означає для України участь у саміті G7

Як кажуть експерти, особиста присутність Володимира Зеленського на саміті важлива — під час зустрічей (і нехай із представниками ЄС, як і Сунаком, український президент бачився нещодавно, але розмови з американським президентом Джо Байденом, канадським прем’єром Джастіном Трюдо та прем'єр-міністром Індії Нарендром Моді — ексклюзивні можливості) Зеленський міг нагадати про потреби України та глобальну відповідальність прагнути справедливого миру в Європі.

"Передусім сам факт очної участі в саміті президента України — це здобуток", — не сумнівається в розмові з Фокусом експерт із міжнародних енергетичних і безпекових відносин, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.

Він звертає увагу, що засідання "Великої сімки" відбулося не десь близько від України — у Німеччині, Франції, Італії чи будь-де на європейському континенті, а зовсім на іншому кінці земної кулі, куди доїхати з логістичної та безпекової точки зору було складно.

"Звісно, революції в підході ставлення до війни в Україні не відбулося — не прозвучало заяви, що G7 робить ставку чи сприяє однозначній перемозі України, — водночас заявляє Гончар. — Там обмежилися достатньо стандартним дипломатичним формулюванням про підтримку України. Звісно, ми знову почули на полях "Великої сімки" про рішення надати нам літаки F-16, але треба розуміти, що ескадрилья таких літаків — це не запорука перемоги. Необхідна, але недостатня умова".

За результатами саміту учасники підготували два комюніке.

Одне про глобальний порядок денний у сфері штучного інтелекту, боротьби зі змінами клімату, доступу до медпрепаратів, глобальної інфраструктури проєкту, а також про Китай, який має деструктивний вплив на глобальну економічну конкуренцію.

Інше — винятково щодо України. У ньому йдеться про те, що фінансова, військова й дипломатична підтримка України триватиме.

Нагадаємо, 19-21 травня в японському місті Хіросіма зібралися не тільки глави найрозвиненіших країн і керівники ЄС, а й лідери Австралії, Бразилії, Коморських островів (головують 2023 року в Африканському Союзі), островів Кука (головують на Форумі Тихоокеанських островів), Індії, Індонезії, Південної Кореї та В'єтнаму. З міжнародних організацій було запрошено керівників ООН, Міжнародного енергетичного агентства, МВФ, ОЕСР, Світового банку, ВООЗ і СОТ. Україну в Японію запросив прем’єр-міністр країни Фуміо Кісіда як спеціального гостя.

Чому Захід продовжує озиратися на Росію

Нині експерти заявляють, що запрошення на саміт для України мало символічне значення. Лідери G7 прагнули продемонструвати, що підтримка України є надважливою для них, і проблема агресії РФ має, так би мовити, глобальний вимір.

"Велика сімка" — це своєрідний орган комбінування колективного Заходу, — говорить Фокусу міністр закордонних справ України у 2014-2019 роках Павло Клімкін. — Але економіка не може існувати без безпеки. Основні нагальні питання в Японії були про безпеку, отже про Україну. Стратегічні — про Китай".

Інше питання — обсяги такої підтримки.

"Безперечно, окреме комюніке щодо України — це позитив. Це означає, що G7 чітко усвідомлює, що війна в Україні, як вони називають російську агресію, фактично є війною в Європі проти світу свободи й демократії, — продовжує Михайло Гончар. — Але нам це було зрозуміло і рік тому, і дев’ять років тому. Проте світ демонструє, що не здатен допоки реагувати швидко на подібні виклики. Мали минути 15 місяців, аби на рівні семи провідних держав світу констатувати виокремлення українського питання як глобального. І це тоді, коли всі вже пересвідчилися у виникненні продовольчої кризи, проблемах на енергетичному ринку".

Експерт зазначає: до цього світ бачив війну в Україні як регіональну, і від цієї позиції йому було складно відійти.

"Саміт у Японії важко назвати переломним моментом, — продовжує експерт. — І в основному тому, що західний світ усе ще не вдається до превентивних дій. Усе, що відбувається, — реакція на дії Росії, а не попередження її дій. Навіть епопею з наданням F-16 чітко показує "одкровення" Джейка Саллівана, який якось зазначив, що Білий дім "ретельно відстежує реакцію Росії". Не знаю, чи бракує нашим партнерам розуміння, чи просто зберігається неправильна система координат. Якщо ухвалено рішення лише реагувати на дії Росії, то РФ має всі можливості діяти проактивно. А собі автоматично відводите реактивну роль, яка не сприяє приборканню агресора. Вона просто ускладнює його рухи, його війну, але не зупиняє її. На подібних самітах можна було б перейти Рубікон, вдатися до заходів, яких Росія не очікує".

Озираючись на Росію, говорить і президент Джо Байден. У Хіросімі він наголосив, що літаки F-16 можуть бути використані "де б не перебували російські війська в межах України та регіону", додавши, що отримав від президента України Володимира Зеленського "абсолютні запевнення", що Україна не використовуватиме надані винищувачі на території Росії.

"Це якраз те, що потрібно Путіну, — реагує Гончар. — Він за собою залишає право та реалізовує його, б’ючи вглиб усієї території України. Натомість західний альянс позбавляє Україну права бити по території агресора. Це не лише аморальний, а й позбавлений глузду з воєнної точки зору хід. "Велика сімка" не може перейти цю "червону лінію". Єдиний, хто з цього замкненого кола виривається та намагається діяти сміливо, — Велика Британія. Пам’ятаєте, як тільки її представники повідомили, що постачають нам боєкомплекти до Challenger зі збідненим ураном, яка була реакція Росії? Такої реакції бояться США, які є лідерами вільного світу".

Можливо, подібні рішення — це привід поговорити на наступних самітах і зустрічах.

Як і посилення економічного тиску. Гончар говорить, що так чи інакше колись постане питання відновлення на новому історичному етапі координаційного комітету з питань експортного контролю, який існував у часи холодної війни з 1949 по 1994 рік. Ідеться про те, що в часи Холодної війни Західні країни всіляко обмежували Радянський союз і країни Варшавського договору в отриманні сучасного обладнання й технологій, аби не допускати їхнього розвитку.

Плата за демократію — лагідні санкції та помірний тиск

Тема наступної окремої розмови — посилення глобальної санкційної політики, яка нині, на думку аналітиків, не співмірна з діями Росії, яка щодня посилює агресивний тиск на Україну. Експерти говорять: нині вже час переходити від певної сукупності й санкцій від різних країн до єдиного формату. Нині ж ідеться про те, що західний підхід щодо санкцій демонструє дві позиції.

• Перша — санкції, які опрацьовані західними країнами з провідною роллю "Великої сімки", носять взаємоприйнятний характер. Для Росії вони вагомі, але не фатальні. Для західних країн вони достатньо комфортні. Так, санкції приносять ЄС і США певні збитки, але в межах припустимої плати за демократію. І така ситуація і влаштовує Москву, і залишає простір для шантажу Кремлем Заходу. Наприклад, коли йдеться про скасування санкцій щодо російських мінеральних добрив: або Росія відновлює експорт аміаку, або виникає продовольча криза.
• Друга позиція — недостатнє бажання створювати санкційний тиск на треті країни, які свідомо чи несвідомо, але допомагають Росії обходити санкційні режими. І, в першу чергу, йдеться про Китай — серед країн "великої сімки" немає єдності в питанні накладання санкцій на китайські компанії, бо це битиме по європейському бізнесу. Зокрема, Італія, Франція та Німеччина застерегли, що не погодять такі санкційні режими щодо Китаю, хоча на цьому й наполягали Сполучені Штати. Також немає рішення щодо обмежень для ОАЕ, Туреччини й Індії, які також допомагають Росії обходити санкції.

Натомість Павло Клімкін впевнений: за останній час є дуже позитивні речі щодо санкцій.

"По-перше, це те, що Захід задекларував, що позбавлятиметься залежності від російської атомної промисловості, — говорить він. — По-друге, почалася серйозна боротьба з обходом санкцій. Це зараз набуло настільки масового та системного значення, що підриває самі санкції. Це буде направлено на нові санкції та на запобігання. Я думаю, що результати є. Не в тому сенсі, що накладені нові санкції. Але Захід знову підтвердив, що триматиме ліміти ціни на російську нафту й нафтопродукти. За чотири місяці Росія не дорахувалася 22% доходів таким чином. Більше ніж одна п’ята. Це немало".

Чому Індія потребує більше уваги від України

У межах візиту до Японії Володимир Зеленський зустрівся з прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді. Це була їхня перша зустріч за час повномасштабної війни. Як згодом написав український президент: "Говорили про потреби України в гуманітарному розмінуванні та мобільних шпиталях".

Насправді подробиць про зустріч із Індією на саміті нині мало. Тому це дає змогу припустити: вона носила достатньо формальний характер, ознайомчий, хоча експерти очікували більшого.

"Можливо, нашим дипломатам треба було бути активнішими, — припускає Михайло Гончар. — Ми ж розуміємо, Індія не займала такої проросійської позиції, як Китай, із нею можна говорити. Натомість Україна демонструє активну позицію щодо Китаю: після телефонної розмови із Сі Цзіньпіном одразу відправляє посла, згодом приймає китайського спецпредставника на найвищому рівні — президента, хоча достатньо було й міністра закордонних справ. Натомість в Індії українського посла досі немає. Україна ніби демонструє, що для неї в пріоритеті Китай, а Індія поки далеко. Для Індії ж Китай — основний ворог, у якого стратегічний партнер — Пакистан, також ворог Індії. Тож можна сказати, що бекграунд для зустрічі Зеленського з Моді був не дуже сприятливий. Україні важливо розуміти, що в Індії своя окрема політика, і з нею треба бути ближчими. Індія наразі бачить, що її стратегічний партнер, Росія, зазнає поразки".

Експерт згадує виступ Володимира Зеленського на саміті Ліги Арабських держав і зауважує, що ще кілька років тому це важко було собі уявити. Мовляв, нині країни Сходу висловили повагу до українського опору другій армії світу.

"Звичайно, ці режими лишаються на боці Росії не в силу своєї проросійськості, а в силу своєї антизахідності, хоча й вона різна. У Китаї — зашкалює, але в Індії, Бразилії чи ПАР вона зовсім не така, хоча вони й усіляко демонстують схильність до форматів, пов’язаних із Китаєм і Росією", — додає Гончар.

Як відомо, Індія від початку вторгнення зберігає умовний нейтралітет, адже має велику залежність не тільки від Заходу, а й від Росії, приміром, купуючи російську нафту задешево, користуючись ситуацією.

"Не варто було очікувати, що Індія надалі гратиме на боці України, але й винятково на російському боці її не буде, — додає Клімкін. — Вони використовуватимуть сьогоднішню ситуацію в Росії, купуватимуть у них із дисконтом нафту. Завдяки цьому збільшили імпорт майже в сто разів. Дійсно, багато нафтопродуктів, які йдуть на Захід і не тільки, йдуть із Індії. Індія знову стає великим індійським слоном. Позбавляється російської залежності, може розмовляти з Україною. Пам’ятаєте, як казав саудівський міністр закордонних справ: "У нас позитивна нейтральність". Якщо ми досягнемо хоча б позитивної нейтральності з такими країнами, як Індія, це буде ще не той результат, який нам потрібен, але все одно результат".

Коли відбудеться міжнародний мирний саміт щодо України

Повертаючись до українського порядку денного в Хіросімі та реалізації української формули миру, експерти наголошують, що Володимиру Зеленському вдалося взяти участь у понад десяти особистих зустрічах зі світовими лідерами. І під час кожної з них він згадував про мирний план. Щоправда, про подробиці результатів таких комунікацій наразі не беруться говорити — нині процес достатньо непублічний. Але заява Володимира Зеленського про наближення 500 днів повномасштабної війни, а це буде вже в липні, та "символічний проміжок часу" дає розуміння, що саміт щодо реалізації української формули миру готується. Ймовірно, він може відбутися 2 липня 2023 року.