"Росіяни евакуювали за 1 тисячу доларів". Як виживала Херсонщина після підриву Каховської ГЕС

Минув тиждень після того, як у ніч на 6 червня росіяни зруйнували греблю Каховської гідроелектростанції та величезні маси води затопили території півдня України, переважно Херсонщину. У зоні підтоплення опинилися майже сто населених пунктів, зокрема Олешки, Стара Збур’ївка, Гола Пристань, Кринки, Корсунка. Вода дійшла до Миколаївської області, Кінбурнська коса перетворилась на острів. Постраждали більшість населених пунктів, розташованих за руслом Дніпра нижче Нової Каховки.

Але якщо до зон затоплень на правобережжі Херсонської області мають доступ рятувальники та волонтери, то лівий берег Дніпра опинився в ізоляції та майже цілковитому інформаційному вакуумі. Все ускладнювалося тим, що у деяких населених пунктах вода піднялась на 4-5 метрів, тож людям доводилося видиратися на дахи і чекати порятунку там — без електрики та засобів зв’язку.

Перша хвиля спадає і росіяни повертаються на свої позиції

Корсунка — село у Новокаховській міській громаді Каховського району Херсонської області. У мирні часи там мешкало близько півтори тисячі осіб, напередодні підриву дамби залишилося не більше 20%.

"Це моє рідне село, з якого ми виїхали ще минулого року", — говорить у коментарі Фокусу пані Світлана. Вона в окупації прожила лише два місяці, але після виїзду мало не щодня дізнається, як справи у її знайомих.

"Зранку 6 червня о 08:00 вулиця Набережна була затоплена — вода доходила до старовинного Корсунського монастиря. Тож було очевидно, що потрібно тікати, і швидко, — говорить жінка. — Але ніяких оповіщень про небезпеку в Корсунці не було. Місцеві говорили, що російські військові самі були перелякані і мотались по селу. Вони виїжджали в ліс і там ховалися. Люди боялись виїхати на дорогу між Корсункою і Новими Лагерями, аби не потрапити під обстріл. Раніше вже були випадки, коли там розстрілювали цивільних. Люди тікали від води вище — в Піщане, Обривки та Нові Лагері", — говорить жінка.

Вона розповідає, що у цих населених пунктах сусіди, які мали ключі від порожніх будинків, відчиняли людям, які постраждали.

У самій же Корсунці дуже багато будинків, знищених водою, які не підлягають відновленню.

"Просто катастрофа, — додає Світлана. — У моєї колеги, яка мешкає на вулиці, що знаходиться далі від води, будинок затопило, але ненадовго, на добу чи дві. Вона показувала мені відео, що там обвалився дах, посипалася штукатурка, меблі — плавають. Я не знаю, як буде відновлюватись село і чи воно відновиться".

Як і в інших місцях, які постраждали від підтоплення, людей рятувати намагались волонтери.

"Хто міг — купував продукти, магазини віддавали одяг, і на човнах везли це все по воді. Особливий запит був на питну воду. Знаю, що 11 червня група волонтерів поїхала на острови забрати людей, але їх завернули, погрожували військові. Сказали рятувальникам, що мають тут інші завдання, люди їх не цікавлять", — додає мешканка Корсунки.

Вона ж зауважує, що з правого берега до Корсунки ніхто не намагався переплисти через дуже сильну течію, долати її небезпечно.

При цьому Світлана розповідає, що декого росіяни все-таки перевозили на висоти: "В однієї моєї знайомої батьків вивезли та поселили у порожньому будинку. Причому чоловік пережив інсульт і практично неходячий. Їх зачинили у пустому будинку і не давали вийти добу. Це зробили місцеві колаборанти. Точно знаю, що у Корсунці загинула Демидова, літня жінка, інвалід. Вона потонула в своїй хаті. Її просили виїжджати, але вона ні з ким не захотіла сідати в машину, її ніхто так i не врятував".

Нині пані Світлана переймається наслідками катастрофи.

"Страждають не тільки люди, а й тварини. Ми бачили тіла котів, собак, корів у воді. А скільки розмито складів хімікатів, могильників, — говорить вона. — Наслідки для всієї екосистеми ми побачимо невдовзі. Якщо солоність води у Чорному морі зменшилась втричі, уявіть, як постраждає екосистема водойми, скільки загине тварин через опріснення води у морі, вони осядуть на дно, де піднімається сірководень. Чорне море стане справді мертвим. Це — катастрофа глобального характеру".

Вода у Корсунці, як і інших населених пунктах впритул до ГЕС, спадає. "Разом з тим до села повертаються і росіяни. Вони намагаються контролювати плавні вздовж берегової лінії — там, де стояли раніше. А ще прагнуть зайняти лінію оборони, яку вони покинули, де в них потонули позиції та склади зброї. Вони заселяються в сухі будинки в селі", — пояснює місцева жителька.

Порятунок з Олешок: російські військові прикриваються цивільними

"6 червня о третій ночі я прочитав в соціальних мережах, що росіяни підірвали каховську ГЕС. Десь о 5-й ранку стало зрозуміло, що це правда", — каже Фокусу Сергій.

Раніше він працював у поліції Херсона, після початку окупації був затриманий росіянами, його перевезли на лівий берег, де утримували пів року. Після звільнили, але можливості виїхати з окупації, як говорить Сергій, він не мав, тож залишився в окупованих Олешках.

"Я подивився топографічну карту Олешок, знайшов висоти і передав родичам та знайомим, аби вони на них піднімались. Передбачав, що вода підніметься на сім-вісім метрів точно, — згадує він. — Багато людей не розуміли або не вірили, що може бути таке значне затоплення, сиділи на низинах, вилазили на дахи. І їх почало топити. Наскільки — згодом всі побачили на відео".

Висока точка для Сергія — це багатоповерхівка. "У ній затопило під’їзд, але до перших дверей не дійшло", — говорить він.

Коли люди зрозуміли, що вода піднялась занадто високо і на других-третіх поверхах багатоповерхівок та дахах будинків вони тривалий час не витримають, почали думати, як переміщатися по місту.

Дехто плавав на надувних пляжних матрацах. Справа у тому, що напередодні вибуху на ГЕС росіяни конфіскували у місцевих усі великі човни. Маленькі не чіпали, але якщо бачили човен на шістьох людей або ж з потужним двигуном — забирали. Лишились тільки в тих, хто примудрився заховати їх від росіян.

Сергій розповідає, що у перший день після підриву греблі волонтери створили групу у соцмережах, де звичайні люди з підконтрольної території почали збирати інформацію, наносити на карту мітки: де і скільки людей чекають на човен, дізнавались, у кого залишилися човни, як можна допомогти.

"Потім почали з’являтися відео, як росіяни рятують цивільних. Врятують кілька людей і випускають ролики, — продовжує Сергій. — Але вони лише створювали ілюзію. Їм потрібні цивільні в Олешках, вони їх випускати не хочуть, аби ними прикриватися. Навіть якщо росіянам дадуть команду відступити, то вони почнуть всіх евакуювати, аби серед місцевого населення виїжджати й своїми колонами. Якщо б вони після повені або напередодні евакуювали все місто, то їх би наші накрили артилерією. Вони це розуміють. Військові РФ ж не пішли з підтоплених населених пунктів — основні сили і техніку відтягнули в ліс, де сухо, а пости розкидали або на човнах, або там, де вода зійшла".

На кожному блокпості як мінімум по дві людини з автоматами, які перевіряють документи.

"У місті вони не стріляли у цивільних, а за межами Олешок — так, по всіх, хто намагався евакуюватися у бік Херсона. Обстрілювали й волонтерів, які, долаючи течію, намагалися дістатися лівого берега з правого", — додає співрозмовник.

Він переконує: росіяни плавали на човнах між будинками, чули, як люди просили про допомогу, але ігнорували заклики. "Багато ж росіян були розквартировані у будинках вздовж берега Дніпра, і тоді вони шукали своїх, збирали їх по деревах, — говорить Сергій. — Росіян теж багато потонуло. Їх тіла у формі плавали у воді".

Після того, як президент Росії Володимир Путін, за словами його речника Дмитра Пєскова, доручив главі МНС Олександру Куренкову організувати в Херсонській області роботу з допомоги людям і ліквідації наслідків затоплення, за спостереженнями Сергія, російські військові почали звертати увагу на цивільних: "Коли хтось просив про допомогу, вони у відповідь запитували: "Дєті єсть?". Тим, хто відповідав, що немає — не допомагали, а тим, в кого діти були — так. На наступний день вже вирішили допомагати усім. Якщо у когось був російський паспорт — безкоштовно. Тим, у кого такого не було, пропонували евакуюватися за гроші — просили приблизно тисячу доларів. В основному вони висаджували на сушу в центрі міста Олешки. Але той центр постійно обстрілюється мінометами. Зокрема, був приліт у школу, де зібрались саме ті, хто евакуювався на сушу".

Колишній поліцейський говорить, що чув, що у районах Голої Пристані, Рибальчого Херсонської області людей евакуювали автобусами в бік Скадовська. І тільки у перший день. "Потім росіяни повністю закрили місто для виїзду цивільних. Рятуватись можна було тільки по місту. Або ж, я ще бачив, що в них були великі анкети, де треба було розповісти все про себе. Якщо її заповнюєш — то теж везли до Скадовська", — розповідає Сергій.

Чоловік залишив Олешки 9 червня.

"Я знайшов гумовий човен на веслах, взяв свою бабусю, яка жила в Олешках, і знайомого чоловіка, поплив до дач, а там уже через зв’язки домовлявся з нашими військовими, аби вони нам допомогли. Ми перепливали Дніпро", — згадує він.

Наслідки неочевидні: на вулицях і у морі — тіла загиблих, сотні зниклих безвісти

Опитані свідки говорять, що і в перші дні, й особливо зараз у населених пунктах, постраждалих від повені, багато загиблих.

"Я особисто бачив, як по Олешках плавають тіла. Не було змоги допомогти. Я витягував одного старого на паркан, але із собою не міг дотягнути, бо він би нас потопив. Думаю, загинуло багато літніх людей, більшість молоді виїхали, а ось старші люди — ні, — говорить поліцейський Сергій. — Центральний цвинтар Олешок підтоплено на 10-15%, а ще один повністю — рівень води там сягав метра над могилами. Ходять чутки серед місцевих, що на нижніх затоплених вулицях плавали десятки тіл і росіяни їх тихенько кудись забирали, щоб не було шуму, що там таке відбувається".

Свідок уточнює, що вода винесла і багато мін. Бачив їх на власні очі. "Протитанкові міни і пелюстки. Скільки ще людей загине, не ясно", — додає він.

"Люди, які досі сидять на дахах, а так відбувається ще в районі затопленої Голої Пристані, тримаються на харчах, які в них були, передають одне одному, або ще волонтери щось підвозять. Вода зараз забруднена і небезпечна, світла немає, а газ росіяни спеціально вимкнули, хоча його можна було б подавати, — розповідає Сергій. — Я не чув жодного випадку, щоб росіяни дали воду чи їжу тим людям, які сидять на дахах. Ті, хто дістався суші в місті, можуть отримати щось схоже на гуманітарну допомогу. Пенсіонерам без російських паспортів дають якусь допомогу, але у випадку молодших людей — не знаю. Точно росіяни заборонили лікувати усіх, хто не має російських паспортів у лікарнях. Ситуація складна тим, що у багатьох людей зараз зник зв'язок — сіли мобільні телефони. Тому доля багатьох — невідома. У мене є знайомі, в яких є хата в Солонцях, в найвищій точці села. Там зараз проживають до 20-ти людей, в яких затопило житло".

Про десятки, а то й сотні загиблих говорить і дослідниця ситуації на півдні України правозахисної організації Медійна ініціатива за права людини Анастасія Пантелєєва.

Вона каже: "Місцеві говорять, що будинки, які були розташовані неподалік від ГЕС, змило першим потоком разом з людьми, які спали. Також поряд із Новою Каховкою розташоване село Кринки, там була стрімка течія, люди бачили тіла у воді — цивільних та військових. Зараз їх прибиває до берегів нижче по течії Дніпра".

На запитання про ситуацію в окупації Анастасія говорить дуже коротко: "Жахлива".

"Кілька днів тому я була у Миколаєві та Одесі, у морі біля берега плавають речі херсонців, побутовий інвентар — відра, дошки. Бачила цілі острови з очеретом, ті, що були в плавнях. Біля Кринків раніше у воді було багато черепах, зараз тваринок знаходять у морі, у солоній воді", — пояснює вона.

Пантелєєва зауважує, що особливо складна ситуація у населених пунктах Кардашинка, Саги, Солонці, Гола Пристань.

"Там досі все затоплено по дахи. І досі не відійшла вода. І люди на дахах. Росіяни називають жителів Херсонської області "ждунами" за те, що вони відмовляються евакуюватися у бік Росії, хоча ситуація там вкрай складна, — додає правозахисниця. — Вони так і пишуть, що доводиться людей шукати по будинках, а ті ховаються на горищах та у коморах — майже ніхто не хоче їхати з росіянами. Російські так звані волонтери навіть обурюються, що не будуть більше допомагати, мовляв, вони не гондольєри — розвозити їжу та воду для "ждунів".

Дуже багато з’явилось зниклих безвісті. Переважно літні люди. Їхні рідні пишуть оголошення про пошуки у соціальних мережах. Складно оцінити, скільки нині таких, що їх розшукують. Частина, можливо, загинула, а частину, евакуювали на територію РФ, де розшукувати рідним буде складно.