Погрози Путіна: від гібридних проявів до реального наступу на країни НАТО

Упевнений у слабкості НАТО

"У нас із ними були якісь суперечки? Всі суперечки, зокрема, територіальні з середини ХХ-го століття, давно вирішені, — сказав Путін, згадуючи Фінляндію. — Проблем не було. Тепер будуть, тому що ми створимо Ленінградський військовий округ і зосередимо там певну кількість військових підрозділів".

Ця заява прозвучала не тільки на тлі зростання напруженості між двома сусідніми країнами внаслідок вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року і подальшого рішення Фінляндії приєднатися до НАТО, а й через мігранську кризу — Фінляндія була змушена закрити свій кордон з РФ через потік нелегалів, які намагаються дістатися цієї північної країни у пошуках притулку. Фінляндія не раз зазначала, що російська влада навмисно заохочує мігрантів їхати до країни, аби таким чином дестабілізувати ситуацію.

Господар Кремля також згадав висловлювання президента США Джо Байдена, який раніше цього місяця заявив, що Росія нападе на союзників США по НАТО, якщо вона переможе в Україні.

"Це повна нісенітниця, і я думаю, що президент Байден це розуміє, — сказав Путін. — У Росії немає причин, інтересів, геополітичних інтересів, ані економічних, ані політичних, ані військових, воювати з країнами НАТО".

Експерти говорять, що заяви російський президент недарма згадує подібні теми публічно — його погрози свідчать про те, що він досі вірить у те, що Захід слабшає стосовно РФ. Він зважився на напад на Україну лише, тому що був переконаний у слабкості НАТО, не відчуваючи загрози з його боку. До того ж Путін так відповідає на зауваження про ймовірні труднощі з домовленостями про підтримку, зокрема, й військову.

"Запевнення Путіна у його мирних намірах щодо НАТО звучать порожньо в контексті погроз, які він і кремлівські експерти останнім часом висувають на адресу країн-членів НАТО, — кажуть аналітики Американського Інституту вивчення війни (ISW). — Ці погрози є частиною давніх наративів Росії про атаку на НАТО, які передували заявці Фінляндії і її прийняттю в альянс 4 квітня. Безсумнівно, заяви російських експертів не становлять військової загрози для країн НАТО, але вони є важливим контекстом для нібито намагань Путіна заспокоїти ситуацію під час його інтерв’ю 17 грудня".

На початку повномасштабного вторгнення в Україну, про можливий напад на країни НАТО, передусім Балтійські країни та Польщу неодноразово заявляли західні аналітики та політики. А також йшлося про це в заявах російських посадовців різного рівня, зокрема, про це говорив голова Чечні Рамзан Кадиров. Ядерні погрози звучали з вуст заступника президент РФ у раді безпеки РФ Дмитра Медведєва — той обіцяв влаштувати "ядерний Армагеддон".

У таких своїх висловлюваннях росіяни спираються на свої вимоги демонтувати всю інфраструктуру НАТО у країнах, які увійшли в Альянс після 1997 року.

Водночас в ISW зауважили, що заяви Путіна про те, що Росія не зацікавлена у вторгненні в НАТО, також дуже схожі на наполегливі твердження Кремля наприкінці 2021-го і на початку 2022 року — напередодні повномасштабного вторгнення. Тоді він говорив, що Росія не має наміру вторгнутися в Україну.

"Це інтерв’ю, ймовірно, було навмисною спробою Кремля спотворити російську військову загрозу як уявну і штучну вигадку НАТО, — додають у ISW у звіті. — Путін прагне послабити НАТО протягом двох десятиліть і вимагає змін в Альянсі, які означало б його розпад. 17 грудня Путін заявив, що Росія не має жодних "територіальних суперечок" із країнами НАТО, щоб замаскувати свою фактичну довгострокову мету: послабити єдність Заходу і змусити НАТО відмовитися від своїх основних принципів, таких як "Політика відкритих дверей", яка дозволяє альянсу на власний розсуд приймати нових членів і закріплена в Хартії НАТО".

Технологія Кремля: погрози як гібридний інструмент агресії

Експерт з міжнародної безпеки Фонду "Демократичні ініціативи" Тарас Жовтенко в коментарі Фокусу говорить, що це зрозуміла технологія Кремля — коли він збирається щось робити, він як правило завжди спершу намагається всіх переконати в тому, що він цього робити не буде.

"Враховуючи досить агресивний тон російського президента та його антизахідної пропаганди можна припустити, що певні плани щодо гібридної агресії проти Альянсу та спроби військових провокацій в Кремля є. Зрештою, ми бачили провокування мігрантської кризи, спочатку на кордоні Польщі в 2021 році, а в цьому році на кордоні Фінляндії. Це спроби використати гібридний інструментарій проти країн-членів НАТО для того, аби не викликати реакцію у вигляді застосування 5-ї статті, тому що це не повноцінний напад, як агресивне вторгнення", — пояснює він.

Але саме застосування гібридного інструментарію та зчитування реакцій НАТО та його окремих країн-членів — це те, що Росія робить і буде максимально активізовувати найближчим часом. А надто у наступному році, коли питання членства України в НАТО може розглядатися більш предметно.

"Можна бути впевненим, що путінська пропаганда буде однозначно використовувати цю ситуацію для того, щоб зробити додаткові кроки по ескалації. Ми також бачимо, що Альянс теж почав об'єктивно оцінювати безпекову ситуацію в Європі. Саміт НАТО в 2023 році засвідчив дуже серйозні стратегічні рішення, що Альянс теж бачить реальну загрозу імовірного військового зіткнення з Росією і відводять 2-3 роки на те, щоб підготувати країни НАТО до можливості такої потенційної загрози для європейської безпеки", — додає Жовтенко.

Політолог Олег Лісний зазначає, що Путін, схоже, забув, що НАТО — оборонний блок. Не нападає, у його доктрині немає навіть превентивного нападу.

"Тому, це просто гра на публіку. Він намагається привернути увагу до своїх вимог — Альянс має повернутися до кордонів 1997 року. Але після нападу на Україну НАТО стало тільки ближчим до РФ, долучивши Фінляндію. Росії треба якось на це реагувати", — говорить Фокусу політолог.

Розрахунок на внутрішнього російського споживача

Останні гострі заяви Путіна, починаючи з прямої лінії та колегії у Міністерстві оборони РФ, стосувалися геополітичної складової. Але вони спрямовані внутрішнього споживача, підкреслюють те, на чому російський лідер буде акцентувати під час майбутнього виборчої кампанії.

"У Росії наближаються вибори, а Путін хоче отримати на них переконливу перемогу. І тому робить основою своєї виборчої кампанії не військові успіхи. А їх глобально немає. А саме тему протистояння Заходу. Тож і говорить, що Росія у небезпеці, скрізь вороги, країні потрібно захищатися. Але навряд Росія серйозно недооцінює Альянс. Аби вони вважали, що він слабкий, Росію б ніхто не зупинив від нового нападу", — додає політолог Лісний.

Згадаємо, навіть коли Росія в Україні зазнавала поразок, у Кремлі ніколи не говорили, що це Україна відбиває атаки та звільняє території, а те, що Росія бореться з колективним Заходом.

"Пам'ятаєте, як одна з пропагандистів сказала, мовляв, Київ фактично захопили, але тепер воюємо з НАТО. В російському суспільстві є запит на ворога, і цей ворог повинен бути великим. Україна не такий великий ворог, а НАТО — якраз підходить. Навряд Росія зважиться напасти на НАТО, але провокувати Альянс буде завжди. Вони випробовують нервову систему та діють на дуже болючу точку НАТО — на 5-ту статтю, — зазначає він. — Країн Балтії, приміром, постійно висловлюють неформальний сумнів. Хоча офіційно, на всіх зустрічах, вони завжди заявляють, що вони під парасолькою НАТО, але вони маленькі країни, й натякають на можливий наступ Росії. Річ у тому, що 5-та стаття ніколи ще не застосовувалась, тож Росія, можливо, хоче спробувати перевірити, чи буде застосовуватися".

Тобто нині лунають ті меседжі, з якими Володимир Путін вже офіційно буде йти на виборчий процес.

"З іншого боку ми розуміємо, що цей його агресивний геополітичний курс, який він неодноразово проголошує, по суті бере свій початок ще від пропаганди радянського союзу. Фактично РФ зараз повертається до класичних наративів радянської пропаганди про те, що США — головний геополітичний противник, а НАТО — головний регіональний ворог. Це спроба путінського режиму відновити, принаймні для внутрішньої аудиторії, наблизити російську державу суто символічно до статусу Радянського союзу 2.0. Але ж ми розуміємо, що з стратегічним провалом війни Путіна в Україні ні про яке реальне відновлення Росії, як супердержави на глобальному рівні йтися не може", — додає експерт з міжнародної безпеки Фонду "Демократичні ініціативи" Жовтенко.

І ці заяви були зроблені після того, як президент США Джо Байден та глава КНР Сі Цзіньпін у листопаді у Сан-Франциско домовилися про умовний поділ світу між ними, не врахувавши Росію. "Тобто Путіна з його геополітичними фантазіями посунули вбік", — зауважує він та додає: тож Путіну нічого не залишається, як створювати картинку на внутрішньому "ринку".

"Але погрози, з одного боку, це частина передвиборчої кампанії Путіна, а з іншого — реальні геополітичні інструменти, які він буде пробувати використати. Зрештою так чи інакше йому треба буде пропагандистську картинку, яку він малює для свого населення, матеріальним заповнити. Сюди стосуються заяви про створення окремого воєнного округу, на противагу тому, що Фінляндія вступила в НАТО. Звідси погрози й напряму Фінляндії та країнам Балтії. Він вже не надто дипломатично висловлює ці погрози, що є спробою наповнити цей пропагандистський шаблон ще радянських часів, який готується для власного російського населення, хоча би якимось змістом. Усі ми чудово розуміємо, що враховуючи стан російської армії та економіки за час повномасштабної війни Росії проти України, Росії реально знадобиться ще кілька років, аби мати можливість погрожувати військовими діями безпосередньо Північноатлантичному альянсу", — говорить Жовтенко.

Російський міф про слабкість Альянсу

Якщо говорити про такі заяви, які лунають від початку повномасштабної війни Росії проти України, то тут ми маємо пам'ятати, що російська агресія — не просто військове вторгнення, а гаряча війна. Зокрема, гібридна. У цьому контексті більшість згаданих заяв та погроз російських представників починаючи від топ політичних керівників та закінчуючи звичайними депутатами Держдуми, були спрямовані на те, аби, по-перше, пробувати посіяти певний страх серед наших західних союзників, бо паралельно накалялись різні ідеї про ядерне зіткнення між супердержавами, про третю ядерну світову війну, яка призведе до завершення нинішньої людської цивілізації. По-друге, використовуватися як гібридний інструмент, спрямований на те, щоб посіяти страх і сумніви у наших союзників, а чи варто продовжувати допомагати Україні і протистояти РФ.

"Це також інструмент посіяти розбрат і розколоти наших західних союзників. Поруч з тими хто почав би сумніватись і боятись третьої світової, повторюючи ці тези в слух була б велика група західних країн, які б не зважали на гібридний вплив кремля і продовжували б захищати себе і відбивати російську агресію", — Жовтенко.

Водночас Росія докладає зусиль, зокрема в інформаційному полі, аби послабити єдність НАТО.

І найбільша концентрація цих погроз з'являється саме тоді, коли Україна має отримати нові великі пакети західної допомоги. Такі етапи помічали, напередодні отримання гаубиць, реактивних систем залпового вогню HIMARS, зенітних ракетних комплексів Patriot.

Тобто Росія нападала в інформаційному полі щоразу, коли розуміла, що Україна отримає черговий інструмент, який досить серйозно вплине на ситуацію на полі бою. Включалась гібридна пропагандистська машина і кремль таким чином намагався якщо не відвернути чергове постачання зброї Україні, то принаймні відтермінувати його чи поставити на паузу. Те саме відбувається зараз.

"Грає Кремль, наприклад, через своїх сателітів, таких як Угорщина, які є водночас у НАТО і зберігають міцні зв'язки з РФ, посилюючи їх, — зазначає Олег Лісний. — Без сумніву вони теж розгойдують єдність ЄС та НАТО. Росія сподівається, що після електоральних циклів, з'явиться більше держав, які будуть хотіти жити тільки для себе. В багатьох країнах ведуться потужні кампанії, де росіяни працюють зі страхами кожної країни. В Німеччині вони впливають на ту частину Німеччини, яка десь себе асоціює з РФ, колись належала до соцтабору. У Франції та США працюють з цільовими аудиторіями та проблемними нюансами, роздувають їх".

Окрім того, Путін, Кремль, Росія намагаюсь розганяти страхи про третю світову війну. А також про міграційні кризи.

"І ці теми Росія буде роздмухувати у наступному році як на зовні, так і всередині країни. Російська пропаганда працює не стільки для того, щоб конкретних людей чи партії приводити до влади. Головний інтерес стратегічної російської пропаганди полягає в тому, аби посіяти зневіру у громадян країн західного світу до демократичного світу", — підсумовує Жовтенко.

Назовні передусім у той момент, коли відбуватимуться вибори у США, кількох країнах західної Європи, а також до Європарламенту.