Розвідка в Європі: чого досяг Сі Цзіньпін і як обговорюватиме Україну з Путіним

Поїздка Сі до Європи: економічно-геополітичний мікс

Увечері 9 травня лідер Китаю Сі Цзіньпін прибув до Будапешту. Столиця Угорщини стала останньою зупинку в короткому, але насиченому, європейському турне китайського лідера, під час якого він відвідав ще Сербію та Францію. Всі зустрічі були різні за статусом, рівнем та змістом.

"Я вже говорив, візит до Угорщини та Сербії був, перш за все, економічний. До Франції — геополітичний", — говорить Фокусу експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв.

Перші три дні Сі провів у Франції. Так французький президент Емманюель Макрон катав його у Піренеї, пригощав вишуканою вечерею та говорив про торгівлю та дипломатію між двома країнами. До перемовин приєдналась і голова Комісії ЄС Урсула фон дер Ляєн.

"У Франції Китай торгував своєю геополітикою та економікою. Він намагався обміняти стримування РФ, доєднання її до мирних форматів, контроль за незастосування ядерної зброї на економічну співпрацю з Європою, відкриття для Китаю її ринків, купівлю китайських технологій та автомобілів. Китай продовжує заробляти та готуватись до великого протистояння зі США, тому хоче відірвати Європу від Вашингтона", — пояснює Краєв.

У середу, 8 травня, китайський лідер відвідав Сербію, де домовився будувати "спільне майбутнє".

На відміну від Франції, Сербія, та й Угорщина економічно залежать від Пекіну. Офіційний Белград першим у Європі прийняв китайські інвестиції — масштабні інфраструктурні проєкти, як будівництво автомагістралей та металургійного заводу тривають на китайські кредитні кошти. Через це Сербія вже потрапила у боргові зобов’язання. Наразі йдеться про борг перед фінустановами Китаю у розмірі приблизно 3,7 мільярдів євро.

Символічно, що саме з Белграда до Будапешта веде залізниця, яку модернізують також за китайські кошти. Вона є частиною шляху до грецького морського порту Пірей, який придбав Китай.

Для прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана візит лідера КНР був великою подією. Він особисто приїхав зустрічати високого гостя до трапу літака.

"Китаю "несподівано" після візиту в Угорщину стало видно, що "Угорщина планує стати хабом для дешевих китайських електромобілів в Європі". Тобто те, що ЄС не дає зробити вже сім років, Китай вирішив просунути через свої проксі, — додає експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма". — Наша організація давно казала про те, що Орбан перш за все прокитайський проксі, а вже потім проросійський".

Для Сі Цзіньпіна дуже важливо закріпити позиції в Європі. Про це говорить і президент ліберально-демократичної ліги України Артур Харитонов у коментарі Фокусу.

"Ми бачимо, наскільки успішно США розбудовують мережу партнерства альянсів у Тихоокеанському регіоні, а Сі хоче наслідувати цей приклад, збільшуючи присутність у Європі. За логікою Сі Сербія і Угорщина є перетином усіх частин Європи, де вони мають розширювати свою присутність та ідеологічну приналежність один до одного. Саме тому Сі підвищив статус відносин з Будапештом та Бєлградом", — пояснює він.

Йдеться про те, що голова КНР вказав, що Сербія стала першою державою у Центральній та Східній Європі, яка встановила з Китаєм відносини "всеосяжного стратегічного партнерства" та першою європейською державою, яка долучається до китайської ініціативи про розбудову "Спільноти єдиної долі між Китаєм та Європою". Це повною мірою демонструє стратегічний, особливий характер та високий рівень китайсько-сербських відносин. Раніше такий статус отримували країни Східній Азії, такі як Лаос або Камбоджа. Китайсько-угорські відносини Сі назвав дружбою. Раніше такий умовний "статус" отримували Венесуела чи Сирія.

Ці статуси мало, що означають, але ілюструють, що розвиватися ці країни будуть за участі Китаю.

Українська тема: ефект стримування

Разом з економічними та геополітичними темами окремо звучало українське питання.

Напередодні візиту до Франції Сі підготував статтю, яку опублікувало видання Le Figaro. У ній він говорив, що приїхав до Франції з "трьома посланнями": торгівля, дипломатія та пошук шляхів вирішення війни в Україні.

За результатами зустрічей Макрон публічно закликав Китай використати свій вплив на Москву, аби припинити війну РФ проти України. Він сказав, що Франція "поважає давні зв'язки між Китаєм і Росією", однак сподівається, що Пекін знайшов у собі сили "не допомагати Росії військово".

Як відомо, Китай не постачає Росії готову військову техніку, а складники до неї, і вже на російських заводах збираються зразки із використанням китайських комплектуючих. "Китай надає РФ експертизу, але найголовніше — компоненти. 90% електроніки для російського оборонно-промислового комплексу за 2023 рік було поставлено з Китаю. Так само і товари подвійного призначення використовуються для створення зброї. Тому у Парижі Макрон намагався натиснути на Китай, аби Сі вказав РФ згортати російську війну. Й аргументи у президента Франції були: або Китай втрачає економіку, продовжуючи підтримувати РФ, або зупинить її, рятуючи себе. Якщо в американських звітах називають критичною залежність російського оборонно-промислового комплексу, то без Китаю РФ не може продовжувати війну проти України", — пояснює Артур Харитонов.

У Заходу є важелі впливу. "Згадаємо минулорічний візит держсекретаря США Ентоні Блінкена до Китаю. Там він сказав, що США бачить, що Китай постачає зброю РФ, слідкують за відповідними кампаніями. І що відбулось згодом? — ставить питання Краєв. — США наклали санкції на ці кампанії, деякі з них збанкрутіли. До того ж американці та європейці наразі розвивають систему вторинних санкцій, яка покликана заблокувати торгівлю зброєю та компонентами через треті країни, зокрема, через Північну Корею. Іншими словами убезпечити Китай від постачання зброї РФ можна методом тиск, загрозою банкротства кампаній".

Тобто наразі в обмін на не фінансування війни проти України світ пропонує Китаю стабільність.

"Європі не треба нічого обіцяти. Їй просто треба сказати, що вона досі відкрита. Давайте не забувати, що Європа та США — разом це 45% всього товарообігу Китаю, в той час як РФ — тільки 2%. І вже помітно, що обирає Пекін, який змінив власну риторику: дипломати перестали називати росіян "дорогі друзі", "союзники", а обмежуються словом "партнери". І навіть не "надійні партнери", як було до лютого 2022 року. Китай всіма силами показує, що Росія йому потрібна, але просто як дешевий ресурсний хаб", — додає експерт.

Тож не варто очікувати, що загально відносини Китаю та РФ будуть погіршуватись. Попереду тільки поглиблення та розширення "союзу зла". Навіть коли російська війна в Україні закінчиться, російсько-китайські відносини будуть розвиватись, бо обидві країни, як кажуть експерти, готуються спільно до нової війни. "Розвідка США і не тільки говорить про те, що РФ може брати участь у вторгненні у Тайвань разом з Китаєм", — згадує Харитонов.

Меседжи для Росії: чи є нові ідеї перед перемовинами у Швейцарії?

"Макрон озвучував європейські лінії тих домовленостей, які загалом існують у G7. І подібні тези вже лунали під час зустрічей як з американцями, так і європейцями. Як ми знаємо, за останні місяці було багато раундів, — думає Артур Харитонов. — Після цього Китай формально зобов’язався виконувати правила, які пропонував президент Байден. Але при цьому Китай буде домовлятися з РФ. Йому важливо замурувати Росію та освоювати її, зокрема Арктику. Китай вже будує там свої бази, РФ віддає йому в користування свої інфраструктурні об’єкти".

Нових меседжів у Європі не було, переконаний Краєв.

"Китай грає на одних і тих же. Зараз він наголошує на тому, що війна неприпустима, що ділити кордони зараз — це минуле тисячоліття. Перед зустріччю з Путіним це тонкий натяк, що Китай не змінив свою позицію, він не хоче перемоги РФ, але водночас не хоче, аби вона й програла. Це для нас загрозлива позиція", — говорить він.

Наразі експерти не беруться прогнозувати, які ідеі Сі назбирав у Європі, незважаючи на намір "пошуку шляхів вирішення війни в Україні", як писала французька преса.

Про це буде йтися також під час зустрічі з президентом РФ Володимиром Путіним. Той обіцяє приїхати в Пекін вже наступного тижня, 15-16 травня.

"Реальні результати домовленостей можна буде побачити на початку червня, на саміті G7 та потім саміті миру щодо України у Швейцарії. Але настрої відчути можна буде вже під час візиту Путіна до Пекіну", — додає Харитонов.

А далі китайського представника чекають на Global Peace Summit, міжнародній зустрічі на рівні лідерів країн, яку готує Україна та Швейцарія для проведення 15-16 червня 2024 року на швейцарському курорті Бюрґеншток неподалік міста Люцерн.

"Мені здається головне досягнення Макрона у тому, що він зміг домовитися із Сі, що той буде стримувати РФ та надішле свого представника на Саміт миру. Тому що без присутності Китаю нам було би дуже важко залучити країни Глобального Півдня і працювати з африканцями. Нам було би важко працювати з Латинською Америкою та Центральною Азією, Південно-Східною Азією", — говорить Олександр Краєв.

Ймовірно, Китай спробує просувати свою мирну ініціативу для України, "мирний план", презентований у лютому 2023 року — 12 пунктів, які містять заклик про переговори між Україною та РФ здебільшого на умовах і в інтересах Кремля. Намагатиметься видозмінити українську формулу миру.

"Але головне — Китай працюватиме на нашому майданчику, в межах української стратегії. Це ще не остаточна перемога, але дуже і дуже позитивний крок в правильному напрямку", — додає експерт.

Хто саме представлятиме Китай, наразі невідомо. Є кілька варіантів. Перший — делегують спеціального представника у справах Євразії Лі Хуея. Він вже бував у Києві. Але це недобрий знак, бо цей дипломат нижчого рівня, ніж розраховує Україна та міжнародні партнери. Він означатиме, що Китай не йде на перемовини. Другий — приїде міністр закордонних справ Китаю Ван Ї. А це означатиме, що Китай готовий до рішень. Особисто Сі Цзіньпін на такий захід не приїде.

"Залежно від того, яку позицію КНР озвучить на саміті миру, буде зрозуміло наскільки швидко завершиться війна в Україні. Якщо посланець КНР прибуває і каже, що підтримує ініціативи і розпочинає якийсь трек на виконанні хоча б частини з того, що буде на саміті миру, це означатиме, що переговорний процес реальний і він пішов без РФ", — резюмує Харитонов. Поки ж Китай намагається активно залучити РФ до перемовин.