Найгірший матч Де Дзербі. Що сталося з "Шахтарем" у Тирасполі

У житті кожного з нас трапляються ситуації, коли хочеться провалитися крізь землю, згоріти від сорому, втекти світ за очі тощо. Відчуття неприємні, ці хвилини хочеться пережити якомога швидше і забути.

Приблизно весь спектр цих емоцій пережили всі вболівальники "Шахтаря" увечері в середу, 15 вересня. Так, з кожної праски звучали попередження, що "Шериф" не пальцем роблений, що просто так команда не може пройти чотири раунди кваліфікації Ліги чемпіонів, жодного разу не програвши. Зрештою, за бортом змагань Юрій Вернидуб залишив навіть іменитий "Динамо" Загреб. Здавалося б, і без всіх експертів тренерський штаб "Шахтаря" повинен був по кісточках розкласти "Шериф", підготуватися і взяти три очки. І перед стартовим свистком нічого не віщувало біди.

Чинників, які вплинули на результат, досить багато. Але поки, на мій суб'єктивний погляд, "Шахтар" провів найгірший матч під керівництвом Роберто Де Дзербі. Зазвичай, щоб виміряти температуру обурення уболівальників, досить після таких матчів відкрити стрічку Facebook і проскролити 10-12 постів. У моєму випадку це релевантна вибірка тих самих "перших вражень" або "гарячих слідів", як кому завгодно. Крім розчарування результатом, багато хто був здивований змістом гри, відверто ставлячи питання: "У що ми граємо?". З іншого боку, якось усі дружно забули, що Роберто Де Дзербі не чарівник смарагдового міста і за три місяці команду, здатну вийти з групи з "Реалом" і "Інтером", не побудуєш. Але є ж певна планка самоповаги. А з нею, схоже, виникли проблеми.

На стадіоні "Шериф" жахливе поле

На цьому факторі увагу акцентували і коментатори матчу, це ж було видно неозброєним поглядом і по картинці. Шматки вирваного газону, маса незрозумілих відскоків і рикошетів, брак у прийомі м'яча і інші казуси. Ймовірно, стану поля тренерський штаб "Шахтаря" не надав особливого значення, а даремно. На такі ж граблі в Казахстані наступив і Олександр Петраков зі збірною України — якщо придивитися, можна побачити, як незвично поводився м'яч у деяких ситуаціях.

Все це ніяк не виправдовує відсутність бажання, руху та реальних небезпечних моментів біля гравців "Шахтаря". Але свою лепту в футбольну катастрофу стан газону все-таки вніс.

"Шахтар" програв матч, але його намагався врятувати Мудрик

У грі "гірників" не було характеру. Сумно, але факт. 68% володіння м'ячем — для чого вони? Навіть при нанесеному 21 ударі вихлоп виявився нульовим. Так, намагався Траоре, який продовжує вражати вмінням приймати рішення і бити за одну секунду. Але відчуття, ніби він виявився відрізаний від решти команди, м'яч просто не доходив до форварда.

Приємно здивував і Мудрик, який вийшов на заміну. У другому таймі він здався єдиним, хто хотів йти в атаку і створювати моменти. Але його зусиль було мало, а приводити атаку до голу шляхом індивідуальних дій молодий півзахисник поки не вміє. Місцями його дриблінг мав красивий вигляд, від порівнянь із Неймаром нікуди не дітися. Але це все ще не ефективно з точки зору результату.

Зі знаком мінус здивувала відсутність на полі Степаненка. У деяких епізодах складалося враження, що якби Тарас був на полі, атаки "Шерифа" не були б такими частими — він добре вміє закривати зони і якісно працює у відборі. Зрозуміло, що не вистачало Трубіна: при всій повазі до досвіду П'ятова, в епізоді з першим голом він міг рятувати "Шахтар". Не факт, що врятував би Трубін, але 20-річний талант вже привчив нас до чудес у рамці.

Явно цей матч в актив не може занести четвірка захисників: Додо, Марлон, Матвієнко та Ісмаїлі. Якщо Петраков журився з приводу Караваєва, звинувачуючи його в невмінні закривати гравця в своєму штрафному, то Олександру Васильовичу варто поглянути на голи "Шерифа" в ворота "Шахтаря". У першому випадку на гру Ісмаїлі, у другому — на Матвієнка з Марлоном. Та й другий м'яч прийшов із правого флангу захисту "Шахтаря", де зустрічати суперника повинен був Додо.

До слова, Марлон поки має вигляд головного розчарування з трьох трансферів "Шахтаря" влітку. Якщо Педріні вражає технікою і швидкістю прийняття рішення, згадати тільки його гол у ворота "Монако", а Траоре холоднокровно розбирається в штрафній, коли у нього є м'яч, то Марлон запам'ятався поки тільки серією невдалих дій від матчу до матчу.

Вернидуб тактично переграв Де Дзербі

В українському футболі багато дивного. Ми всі говоримо, які класні тренери Вернидуб і Григорчук, але вони змушені працювати не в нас. Тому що нашим клубам вони не потрібні. У європейських чемпіонатах на український тренерський ринок не дивляться, хоча один тільки Сергій Ребров вже втомився доводити, що він дозрів до роботи в топчемпіонаті. У підсумку наші фахівці виїжджають в ближнє зарубіжжя або, як Ребров, на Близький Схід.

Але Юрій Вернидуб довів свою спроможність. Із перших хвилин "Шериф" почав грати проти "Шахтаря" із застосуванням високого пресингу, що для "гірників" взагалі не властиво. Вони звикли протистояти командам, які всім складом відсиджуються на своїй половині поля і шукають шанс на контратаках. Навіть за Каштру, якщо умовний ФК "Львів" вирішував високо пресингувати "Шахтар", це приносило результат. Вернидуб вирішив не винаходити велосипед і, як говориться, "зірвав банк".

Варто відзначити й те, що в складі у "Шерифа" зібрані гравці з дуже різною футбольною біографією, але за уміння працювати з кадрами можна творити чудеса. Що й робить Юрій Вернидуб. Після цього матчу є відчуття, що "Шериф" піднесе як мінімум ще один сюрприз у цій групі.

А у Роберто Де Дзербі хочеться запитати: що це було? Що трапилося з командою? Де той "Шахтар", який на морально-вольових вирвав квиток до групового етапу в "Монако"? Питань дуже багато, але відповіді побачимо тільки в грудні, коли завершиться груповий етап Ліги чемпіонів.