Спортивні підсумки року: золото Токіо в Жана Беленюка, збірна — у вісімці на Євро-2020
У світі спорту 2021 рік прийняв на себе все те, що мало відбутися у 2020-му. Через пандемію на один рік "переїхали" чемпіонат Європи з футболу та літні Олімпійські ігри в Токіо.
Успіх на Євро-2020 змінив кар'єри футболістів
У червні-липні головною спортивною подією останніх трьох років став чемпіонат Європи з футболу, який відбувся у 12 різних країнах. Україна дійшла до чвертьфіналу, потрапивши до вісімки найкращих команд Старого Світу. Зупинили команду Шевченка майбутні фіналісти – збірна Англії.
Порівняно з 2016 роком, коли збірну України проводили на турнір до Франції, довкола національної команди панувала позитивна атмосфера. На Євро-2020 футболісти їхали не на тлі бійки провідних виконавців у чемпіонаті України та з подальшим медійним скандалом, а на фоні оптимізму вболівальників та добре поставленої гри. Адже збірна України вийшла у фінальну частину чемпіонату з першого місця у відбірковій групі, відправивши чинного на той момент чемпіона Європи – Португалію – боротися за право захищати титул через стикові матчі. Не було скривджених серед тих, хто не потрапив у фінальну заявку, не було логістичних проблем і навіть коронавірус не вплинув на моральний стан збірної України на Євро-2020. Здоровий мікроклімат — один із основних факторів, які допомогли українській збірній досягти успіху на чемпіонаті Європи.
Друга причина криється у високому рівні виконавської майстерності низки футболістів, які виїхали грати в топчемпіонати. А ті, хто не поїхав, виступають за "Динамо" та "Шахтар" і регулярно грають у єврокубках. У складі збірної були як досвідчені гравці (Андрій Пятов, Тарас Степаненко, Андрій Ярмоленко, Марлос), так і молодь, здатна швидко вчитися. Наприклад, Артем Довбик, гол якого став вирішальним у матчі проти Швеції та вивів Україну до 1/4 фіналу.
А ось із того, що завадило Україні виступити на Євро-2020 успішніше, зазначимо високий рівень травматизму футболістів. Ще до чемпіонату з фінальної заявки відсіяли Віталія Буяльського та Віктора Коваленка, потім із тренувального процесу випав Денис Попов, а після першого матчу проти Нідерландів поза грою опинився Олександр Зубков. Чемпіонат тільки-но розпочався, а тренерському штабу вже довелося ламати голову, кого ставити до складу. Під час турніру проблеми наздогнали Віктора Циганкова, Артема Бєсєдіна (він досі не відновився після травми у грі зі Швецією) та Сергія Кривцова.
Збірній України довелося зіштовхнутися і з критикою: із трьох матчів групового етапу жовто-сині виграли лише один – проти Північної Македонії (2:1). І якщо програний матч із Нідерландами (2:3) можна швидше занести в актив команді, то поразка від Австрії (0:1) викликала багато питань щодо мотивації та майстерності гравців. Але допоміг випадок: Україна стала останньою з найкращих третіх місць на турнірі, потрапивши до 1/8 фіналу.
Здоровий мікроклімат — один з основних факторів, які допомогли українській збірній досягти успіху на чемпіонаті Європи.
Після успіху на Євро-2020 футболістами збірної України зацікавились європейські клуби. Наприклад, нападник Роман Яремчук привернув увагу португальської "Бенфіки", куди футболіст у результаті перейшов з бельгійського "Гента". Віталій Миколенко близький до відходу з "Динамо" до одного з топчемпіонатів. А Андрій Шевченко залишив національну збірну та на фоні успіху на Євро очолив італійський "Дженоа".
Востаннє на великих турнірах збірна України так далеко сягала лише у 2006 році. Тоді наші футболісти дісталися 1/4 фіналу на чемпіонаті світу.
Нове покоління олімпійців: чого навчили Ігри в Токіо
Перед Олімпіадою в Токіо оптимізму вболівальники мали менше, ніж перед Євро-2020. По-перше, українська делегація була як ніколи маленькою – 157 спортсменів. По-друге, на Ігри не поїхали ті, на кого ще у 2020 році покладалися великі надії. Зокрема, гімнаст Олег Верняєв, олімпійський чемпіон Ріо-де-Жанейро; Влада Нікольченко, бронзова призерка чемпіонату світу з художньої гімнастики; Андрій Говоров, дворазовий чемпіон Європи та бронзовий призер чемпіонату світу з плавання; Богдан Бондаренко, бронзовий призер Олімпіади в Ріо зі стрибків у висоту. Медальний потенціал нашої команди був ослаблений, але залишалися надії на топспортсменів, які блищали в індивідуальних видах спорту, таких як Еліна Світоліна, Жан Беленюк, Дар'я Білодід, Михайло Романчук, Ярослава Магучіх, Олександр Хижняк, Станіслав Горуна. За найсміливішими очікуваннями, українські спортсмени мали взяти як мінімум три золоті медалі.
Протягом Ігор не залишало відчуття, що це Олімпіада втрачених шансів
Але вийшло все не так добре, як хотілося. Україна привезла з Токіо лише одну медаль найвищого гатунку. Жан Беленюк, у якого вже була срібна медаль, виграна на минулій Олімпіаді, був найсильнішим у змаганнях з греко-римської боротьби. Українець зізнався, що за три тижні до старту Олімпійських ігор він зазнав серйозної травми. Його участь у Токіо була великим ризиком, але 30-річний спортсмен впорався із загрозою здоров'ю та здобув важливу нагороду не лише з погляду спортивних досягнень, а й з погляду іміджу України у світі. Сумарно наші спортсмени здобули 19 нагород — одну золоту медаль, шість срібних та 12 бронзових.
Упродовж Ігор не залишалося відчуття, що це Олімпіада втрачених шансів. Стільки разів довелося спостерігати сльози та розчарування українських спортсменів, які не впоралися з тиском та не виправдали очікувань. Це Георгій Зантарая (дзюдо), Марина Бех-Романчук (стрибки в довжину), Микола Буценко (бокс), Ольга Харлан (фехтування). Плакати довелося і Дар'ї Білодід, яка їде в Токіо за золотом, але виграла бронзу. Схожа історія сталася і з Еліною Світоліною, багато ким записаною у фаворитки, але українка оступилася за крок до фіналу, програвши Маркеті Вондроушовій з Чехії. Реабілітація у вигляді бронзової медалі допомогла країні в медальному заліку, але навряд чи задовольнила амбіції Світоліної.
Багато спортсменів пізніше зізнавалися, що розподіляли навантаження так, щоб вийти на пік форми до 2020 року. Саме тому перенесення Олімпіади сплутало їм карти. Раптова зупинка за кілька тижнів вдарила по функціональній готовності атлетів. А відсутність великих змагань у 2020 році вивела їх зі змагального тонусу. Ситуація покращилася взимку — навесні 2021-го, але цього виявилося замало, щоб набрати оптимальну форму. Крім того, низка спортсменів тяжко перенесла коронавірус і не змогли відновитися належним чином. Дехто не здав обов'язковий норматив, а комусь не вистачило сил уже в Японії.
Тим не менш, Олімпіада в Токіо показала, що в Україні з'явилося нове покоління спортсменів. Мало хто до минулого літа чув про Людмилу Лузан, Парвіза Насібова, Аллу Черкасову, Анастасію Савчук, Марту Федину та Ірину Коляденко. Усі вони повернулися з Токіо з медалями та надіями повторити або покращити свої досягнення через три роки на Олімпіаді в Парижі.