Розділи
Матеріали

Закохані лемури проливають світло на таємницю моногамії, — вчені

Юлія Чайка
Фото: Paula W/flickr | Лемури

Окситоцин і вазопресин, "хімічні речовини обіймів", впливають на схильність різних видів до моно- або полігамії.

Ми, люди, одержимі пошуком того самого єдиного — особливу людину, з якою ми можемо обзавестися сім'єю та постаріти. Але багато видів у тваринному світі мають інше уявлення про взаємини, пише Science Focus.

У той час як майже 90% видів птахів практикують ту чи іншу форму вірності одному партнеру, серед ссавців це роблять усього від 3 до 5% особин. Але що саме змушує одних тварин формувати стосунки на все життя, у той час як інші задовольняються полігамними взаєминами?

Згідно з дослідженням, проведеним групою вчених з Університету Дюка за участю групи лемурів, далеких родичів приматів людини, родом з острова Мадагаскар, система міжнейронних зв'язків може бути ключем до тривалої любові в одних видів, і короткочасної в інших.

Дослідження, проведені за останні 30 років на гризунах, показують, що дія двох гормонів на мозок, що виділяються під час спарювання, так званих "хімічних речовин обіймів" окситоцину та вазопресину, грає велику роль у встановленні довгострокових парних зв'язків.

Наприклад, порівнюючи мозок моногамних прерійних полівок з їх розпусними побратимами, гірськими і луговими полівками, дослідники виявили, що у прерійних полівок було більше ділянок стикування цих гормонів, особливо в частинах системи винагороди мозку.

У новому дослідженні вчені використовували спеціальну техніку візуалізації мозку для картування, яка звʼязуює ділянки окситоцину та вазопресину в мозку 12 лемурів, які померли природною смертю.

Вони виявили, що окситоцин і вазопресин, діють на різні частини мозку лемурів порівняно з попередніми дослідженнями на гризунах, зробивши картину більш складною, ніж передбачалося спочатку.

"Ймовірно, існує кілька різних способів реалізації моногамії в мозку, і все залежить від того, яких тварин ми розглядаємо", — підсумував провідний автор дослідження доктор Ніколас Гребе з Університету Дюка.