Юпітер запустив ланцюжок подій, які вбили динозаврів на Землі, — вчені
Експерти вважають, що газовий гігант зіграв ключову роль у катастрофі, що сталася 66 млн років тому.
Вчені вважають, що Юпітер виштовхнув на сонячну орбіту велику комету, чий осколок врізався у Землю 66 млн років тому. Про це повідомляє Forbes.
Йдеться про довгоперіодичні комети, які прилітають у внутрішню Сонячну систему з хмари Оорта. Вони обертаються навколо Сонця за дуже витягнутою орбітою. У новій статті астрономів Гарвардського університету Аміра Сираджа й Аві Леба йдеться, що такі високоеліптичні довгоперіодичні комети виштовхуються Юпітером на навколосонячні орбіти.
Під час таких близьких проходів повз Сонце великі комети руйнуються гравітацією, виробляючи величезні осколки. Більшість з цих фрагментів рідко долітають до Землі, але один з них імовірно, врізався у Мексиканську затоку близько 66 млн років тому.
Нова теорія збільшує ймовірність зіткнення довгоперіодичних комет із Землею приблизно у 10 разів. За словами вчених, вивчення цього процесу важливе не тільки для палеонтології, але і дає людству шанс запобігти повторенню трагедії. Минулого разу, удар астероїда запустив ланцюжок подій, які привели до загибелі динозаврів і знищили три чверті всіх живих істот на Землі.
Активний вулканізм звичайно, міг зіграти свою роль у загибелі динозаврів. Але головним спусковим механізмом і раніше залишається астероїд, який врізався в півострів Юкатан, утворивши ударний кратер Чікшулуб.
"Походження ударного елементу Чікшулуб все ще залишається відкритим питанням", — говорить Сирадж.
Нова модель намагається ідентифікувати особливу популяцію комет, яка могла б залишати після себе такі ж ударні кратери як Чікшулуб. Раніше вважалося, що удар був нанесений з головного поясу астероїдів, але результати дослідження говорять про інше.
За словами вчених, у головному поясі астероїдів, який знаходиться між Марсом та Юпітером, занадто мало вуглецевих хондритів. Водночас у кратері Чікшулуб залишилися сліди стародавнього астероїда, який складався з вуглецевих хондритів.
Відповідно до теорії, астероїди з таким складом були утворені у протопланетному диску сонячної системи і зараз знаходяться за межами орбіти Юпітера. Саме вони і перетворилися у довгоперіодичні комети.
Автори зазначають, що не тільки кратер Чікшулуб мав необхідний склад, але і найбільший на планеті кратер Вредефорт, який зʼявився 2 млрд років тому у Південній Африці. Також сюди відноситься і кратер Жаманшин у Казахстані.
Кратери Вредефорт і Жаманшин підтверджують теорію не тільки своїм хімічним складом, але і розміром.
Автори дослідження очікують, що у майбутньому людство зможе виявляти подібні довгоперіодичні комети за допомогою нових інструментів, таких як обсерваторія Віри Рубін (запуск у 2022 році).