Дослідники розповіли про походження комети, яка вбила динозаврів
Вчені пояснили, чому комета, а не астероїд привела до загибелі динозаврів, що стало причиною її зіткнення із Землею і коли воно відбудеться наступного разу.
Вченим вже давно відомо, що 66 млн років тому невідомий космічний обʼєкт врізався в Землю біля берегів мексиканського півострова Юкатан і привів до загибелі всіх динозаврів. Проте ряд питань, що бентежать, залишаються без відповіді, пише Forbes.
Це був астероїд чи комета? Чому він впав на Землю? Коли чекати наступного разу? Вчені вважають вірогіднішим варіант, що стосується комети, яка прилетіла з хмари Оорта — крижаної сфери уламків навколо зовнішньої Сонячної системи. Саме Юпітер викликав її зіткнення із Землею.
Очікується, що вона прибуватиме на нашу планету кожні 250-730 млн років. Про це йдеться у новій статті, опублікованій в журналі Natureʼs Scientific Reports астрономами Аві Лебом і Аміром Сираджом з Гарвардського університету.
Твердження Леба про те, що міжзоряна комета, яка увійшла в Сонячну систему, могла бути інопланетним зондом, виявилося досить спірним, однак нове дослідження, що вивчає походження і шлях цього страхітливого обʼєкта менш надумане.
Його суть полягає у тому, що деякі довгоперіодичні комети, яким потрібно більше 200 років, щоб завершити орбіту навколо Сонця і вийти з далекої хмари Оорта, через сильне гравітаційне поле Юпітера можуть виштовхуватися близько до Сонця.
"Сонячна система діє як своєрідний автомат для гри в пінбол. Юпітер, найпотужніша планета, викидає довгоперіодичні комети на орбіти, які наближають їх до Сонця", — говорить Сирадж.
Приблизно пʼята частина довгоперіодичних комет стає "навколосонячними кометами". Однак проблема не у самих кометах, а у тому, що вони відчувають такі потужні приливні сили, що розпадаються на безліч дрібніших шматочків. Як стверджує Сирадж, на зворотному шляху до хмари Оорта існує підвищена ймовірність того, що один з цих фрагментів впаде на Землю.
Нові розрахунки з теорії Сираджа і Леба збільшують ймовірність зіткнення довгоперіодичних комет із Землею приблизно у 10 разів вище, ніж вважалося раніше.
У той час як удар астероїда головного пояса діаметром більше 10 км очікується кожні 30 млн років, пряме попадання довгоперіодичної комети оцінюється як подія, що відбувається раз в 3,8 -11 млрд років. Однак, за розрахунками вчених, оскільки довгоперіодичні комети, що падають на Землю, зустрічаються набагато частіше — приблизно раз в 250-730 млн років.
"Якщо ви зруйнуєте обʼєкт, коли він наблизиться до Сонця, це може викликати відповідну частоту подій, а також той вид удару, який вбив динозаврів", — додав Леб.
Чому дослідники вважають, що вбивцею динозаврів була комета, а не астероїд, випливає з доказів, виявлених у кратері Чиксулуб. Вчені виявили сліди вуглецевих хондритів, які рідко зустрічаються серед астероїдів головного пояса між орбітами Марса та Юпітера, але широко розповсюджені серед довгоперіодичних комет. Інші схожі кратери мають такий самий склад.
На думку авторів, необхідно більше вивчати кометні кратери на Місяці, здійснювати космічні польоти для відбору проб і спостерігати за тим, як довгоперіодичні комети розпадаються на фрагменти.