В поле зору вчених потрапив газовий міхур, в якому народжуються зірки
Нове зображення показує, що зоряне скупчення оточене одним газовим міхуром, а не двома, і що воно, ймовірно, буде продовжуватиме породжувати зірки і в майбутньому.
Зафіксований міхур оточує зоряне скупчення Вестерлунд 2, одну з найяскравіших областей зореутворення в Чумацькому Шляху. Вестерлунд 2 знаходиться приблизно за 20 000 світлових роках від Землі, і досі вченим не вдавалося зафіксувати його у високій роздільній здатності, пише Live Science.
Нове зображення показує, що зоряне скупчення оточене одним газовим міхуром, а не двома, як вважалося раніше, і що воно, ймовірно, буде продовжуватиме породжувати зірки і в майбутньому.
"Коли масивні зірки утворюються, вони випускають набагато сильніші викиди протонів, електронів і атомів важкого металу, ніж наше Сонце. Ці викиди називаються зоряними вітрами. Екстремальні зіркові вітри здатні видувати і формувати бульбашки в оточуючих хмарах холодного, щільного газу. Саме такий міхур ми і спостерігали, зосереджений навколо найяскравішого скупчення зірок в цій області галактики. Нам вдалося виміряти його радіус, масу і швидкість, з якою він розширюється", — говорить провідний автор дослідження Майтраї Тиварі з Мерілендського університету.
Вестерлунд 2 ідентифікували у 1960-х роках, але попередні зображення зореутворювального скупчення були засновані на радіохвилях і субміліметрових хвилях, які могли надати лише приблизне уявлення про зоряне скупченя і не давали багато подробиць про газовий міхур.
У новому дослідженні, опублікованому у The Astrophysical Journal, використовувалися вимірювання, отримані за допомогою стратосферної обсерваторії ІК-астрономії (SOFIA), реактивного літака 747, що несе в стратосферу телескоп 2,7 метрів, щоб уникнути перешкод з боку більшої частини атмосфери Землі. Нові спостереження включали вимірювання у ближньому інфрачервоному діапазоні руху вуглецю в оболонці міхура, що породжує зірки, що і було ключем до отримання чіткої картини самого міхура.
За допомогою цього виміру дослідники могли визначити, чи рухається (і з якою швидкістю) вуглець до Землі або від неї. Це дозволило їм створити тривимірне уявлення зовнішнього краю міхура. Також вони виявили, що в цій оболонці все ще формуються нові зірки.
Більше того, вони змогли простежити історію міхура: близько мільйона років тому він "луснув" з одного боку, відправивши потік зарядженого газу, званий плазмою, в космос, тимчасово уповільнивши утворення зірок.
Народження нової яскравої зірки 200 000-300 000 років тому перезарядило систему новим сонячним вітром від молодої зірки, відновивши енергію оболонки і змусивши її швидше розширюватися.
"Це говорить нам про те, що зірки продовжуватимуть народжуватися в цій оболонці протягом тривалого часу, але в міру того, як цей процес триватиме, нові зірки ставатимуть все менш і менш масивними", — підсумувала Тиварі.