Гарячі космічні тури. 10 найкрасивіших об'єктів у Сонячній системі

З огляду на, що вже зараз між мільярдерами йде змагання, хто швидше й далі полетить у ближній космос і до Марсу, не можна не пофантазувати про те, що зможуть побачити своїми очима вже наступні покоління космічних туристів.

Найбільший каньйон: долина Марінер на Марсі

Гігантська система каньйонів на Марсі, Долина Марінер, простягається на 3 тис. км у довжину, на сотні кілометрів в ширину і йде до 8 км у глибину.

"Якби вам пощастило опинитися на одному краю каньйону, то його протилежний край був би далеко за горизонтом", — пише Девід Ротері, професор планетних наук про Землю в Відкритому університеті.

Ймовірно, каньйон на Марсі виник, коли сусідній вулканічний регіон Тарсис почав підніматися вгору, заливаючи все навколо дуже рідкою лавою.

Рівнина Спеки на Меркурії

Найбільший ударний басейн на Меркурії називається Рівнина Спеки, його діаметр становить 1 550 км. Він сформований у результаті удару великого астероїда близько 3,5 млрд років тому, його дно заповнила лава вулкана, який опинився всередині басейну. Після цього серія вибухових вивержень пробила діри глибиною в кілометри в затверділій лаві біля краю басейну.

"Вибухові виверження викликані силою газу, який розширяється, і дивні для Меркурія, близькість якого до Сонця повинна була виключити подібні явища. Справа в тому, що температура на планеті змусила б закипіти будь-які летючі речовини", — говорить Ротері.

Відзначається, що склад загадкових летючих речовин, судячи з усього, зможуть визначити лише в 2026 році під час роботи місії ЕКА BepiColombo.

Високі скелі Верони: подорож на Уран

На Землі скелі являють собою найбільші ділянки породи, позбавлені ґрунту або рослинності. Скелі — найкраще місце на Землі для пошуку скам'янілостей.

Скельна гряда під назвою Уступ Верони розташовується на Міранді (супутник Урана) і тягнеться на значні 7 км. Її часто називають найвищою скелею в Сонячній системі. Деякі експерти навіть стверджують, що якщо впасти з вершини Уступу Верони, то летіти вниз доведеться близько 12 хвилин.

"Але це нісенітниця, тому що Уступ Верони зовсім не вертикальний. Єдині наявні зображення, зроблені апаратом "Вояджер-2", безперечно вражають. Знімки вказують на те, що це геологічний розлом, в якому один блок крижаної кори Міранди з'їхав вниз по сусідньому блоку", — переконаний планетолог Девід Ротері.

Інь-ян на орбіті Сатурна

Япет — третій за величиною супутник Сатурна, він являє собою космічне тіло у формі горіха з опуклим екватором і химерною чорно-білою поверхнею. Одна півкуля супутника вугільно-чорна, а його інша сторона здається яскравішою.

По екватору супутника тягнеться гірський хребет, на якому розташовані одні з найвищих піків Сонячної системи.

Учені поки не можуть пояснити двобарвну поверхню Япета. Деякі астрономи припускають, що темніша сторона могла бути засіяна частинками іншого супутника Сатурна, Феба. Частинки могли потрапити на Япет у результаті виверження крижаних вулканів на Фебі.

Раніше висувалася навіть думка про те, що Япет не природний супутник, а щось побудоване або модифіковане інопланетною цивілізацією. Але дослідники відзначають, що така можливість перебуває далеко за межами наукових теорій.

Гори Венери: схожі на американські Аппалачі

Венера майже такого ж розміру, маси і щільності, що й Земля. Тому геологи довгий час ламають голову над тим, чому планеті не вистачає тектоніки плит земного типу, а також чому на Венері так мало активних вулканів. Як планета відводить тепло?

"Мене обнадіює те, що принаймні деякі аспекти геології Венери здаються знайомими", — відзначає Девід Ротері.

Одна з таких особливостей — північна околиця високогір'я під назвою Овда Регі, яка виглядає знайомо. У цьому місці на Венері розташовуються складчасті гори, такі як Аппалачі на Землі (гірська система на сході Північної Америки, в США і Канаді — Ред.). На нашій планеті складчасті гори з'явилися в результаті зіткнення континентів.

Гора Олімп — щитовий вулкан на Марсі

Гора Олімп — найвищий вулкан у Сонячній системі, розташований на Марсі. За даними NASA, він розташований у вулканічному регіоні Фарсида. Висота Олімпу становить 25 км, що майже в три рази вище за земну гору Еверест, висота якої становить близько 8,9 км.

Олімп — гігантський щитовий вулкан, що утворився за рахунок лави, яка повільно текла по його схилах. Це означає, що майбутні туристи зможуть без особливих труднощів піднятися на гору, оскільки її середній нахил складає всього 5%. На вершині гори розташована вражаюча западина шириною близько 85 км, утворена магматичними осередками, які викинули лаву і впали вниз.

Загадкові Тритон і Протей: супутники Нептуна

Найбільшим супутником Нептуна є Тритон, один із небагатьох, що мають круглу форму. Супутник займає перше місце в списку для досліджень, оскільки володіє безліччю дивних якостей.

Почнемо з того, що Тритон перебуває на "ретроградній" орбіті, обертаючись у протилежному напрямку від Нептуна та інших його супутників. Така орбіта може бути наслідком того, що Тритон — це випадково захоплене тіло гравітацією Нептуна.

На поверхні Тритона підносяться гігантські крижані вулкани, що робить його одним із найбільш далеких тіл у Сонячній системі, де відбуваються активні геофізичні процеси.

Брат Тритона, Протей — другий за величиною супутник Нептуна, також незвичайний. Він має форму неправильного багатогранника, який схожий на гральні кості.

Поверхня Протея має рожево-червоний відтінок. Можливо, це результат складних органічних сполук.

Стрибки Нереїди: супутник Нептуна й американські гірки

У той час як більшість супутників обертаються навколо своїх планет, супутник Нептуна Нереїда стрибає.

Він має непримітну поверхню, але його орбіта — одна з найексцентричніших у Сонячній системі. Супутник, немов на американських гірках, стрибає більш ніж на 9 млн км від планети, а потім різко падає і зупиняється в межах 1,4 млн км від Нептуна.

Більшість супутників із неправильними орбітами — колишні комети або астероїди, захоплені гравітацією батьківської планети. Можливо, така ж доля спіткала Нереїду.

Крижані засіки Меркурія: завжди в тіні

Здається, що Меркурій не найкраще місце, щоб шукати замерзлий лід, але планета приготувала величезний сюрприз для вчених. Кілька кратерів на полюсах Меркурія завжди ховаються в тіні, де температура варіюється в межах -173 С. Такі "пастки" є ідеальним місцем для скупчення льоду протягом сотень мільйонів років.

Вчений із Вашингтонського інституту Карнегі Шон Соломон вважає, що такі крижані пастки Меркурія можуть утримувати більше води, ніж аналогічні відкладення на Місяці.

Титан схожий на Оман: море рідкого метану на супутнику Сатурна

Захоплююча берегова лінія, схожа на земну, розташована на найбільшому супутнику Сатурна, Титані. "У цій западині є море рідкого метану під назвою Море Лігеї", — уточнює планетолог Девід Ротері.

Долини, утворені метановими річками, що впадають в море, можливо, були затоплені з підвищенням рівня моря. Складна порізана берегова лінія сильно нагадує оманський півострів Мусандам, розташований на південній стороні Ормузської протоки. Там кора була деформована через зіткнення між материками.