Стрибки у висоту. У чому суть космічної гонки Джеффа Безоса і Річарда Бренсона
20 липня Джефф Безос зробить космічний суборбітальний політ у капсулі багаторазової ракетної системи New Shepard. Суперник, британець Річард Бренсон, злітав у космос 11 липня на ракетоносії Unity.
Остання космічна гонка між США та СРСР завершилася в 1989 році разом із холодною війною. XXI століття ознаменувалося новими змаганнями — але тепер в них беруть участь не держави, а мільярдери.
Серед тих, хто почав власне космічне суперництво, виділяються три сильних гравці:
- Ілон Маск із компанією SpaceX і проектом колонізації Марса;
- Джефф Безос із компанією Blue Origin і планами зі створення промислової бази в космосі;
- Річард Бренсон із компанією Virgin Galactic/Virgin Orbit і проектом космічного туризму.
Фундамент космічної гонки мільярдерів закладений американським підприємцем і інженером Пітером Діамандісом. Ще в 1980-х роках він заснував товариство "Студенти за освоєння космосу та розвиток космонавтики" (SEDS), що стало найбільшою світовою студентською організацією в області космосу. Пізніше майбутній глава Amazon Джефф Безос стане президентом відділення SEDS.
У 1990-х роках Діамандіс вирішує запустити ринок суборбітального космічного туризму, заснувавши фонд X Prize. Пол Аллен, один зі співзасновників Microsoft, брав участь у конкурсі, створивши проект суборбітальних польотів Scaled Composites Tier One, і виграв Ansari X-Prize у 2000-х. Ця технологія компанією Virgin Group Річарда Бренсона взята за основу для Virgin Galactic.
Ілон Маск у космічну галузь прийшов із комп'ютерної, заснувавши компанію Zip2, яка спеціалізувалася на програмному забезпеченні, а пізніше — X.com, чиїм продуктом був сервіс PayPal.
Реклама майбутнього космічного туризму
Поява комерційних компаній у космічній галузі останніми роками принесла багато плодів — сузір'я супутників Stalink, які несуть доступний інтернет у кожен куточок Землі, розробка важких ракет-носіїв нового покоління. На черзі космічний туризм.
Нещодавно Джефф Безос заявив, що 20 липня 2021 року він зробить космічний суборбітальний політ у капсулі багаторазової ракетної системи New Shepard, ставши першим мільярдером у космосі. Але його обігнав британський багатій Річард Бренсон, злітавши в космос 11 липня на ракетоносії Unity.
Незважаючи на захоплюючі можливості космічного туризму, науці такі польоти нецікаві. Етап суборбітальних польотів нею пройдено ще 60 років тому, коли в небо піднявся пілотований космічний корабель США Freedom 7 з Аланом Шепардом на борту, а Радянський Союз відправив на орбіту космонавта Юрія Гагаріна. З цієї причини польоти Безоса та Бренсона варто сприймати як рекламу космічного туризму, а восьмиденне перебування на МКС Ларрі Коннора, підприємця в сфері нерухомості, який заплатив за політ $ 55 млн, — як можливість здійснити давню мрію. Коннор, якому стукнув 71 рік, по поверненню на Землю обіцяє ділитися космічним досвідом зі школярами.
У 2004 році лауреат Нобелівської премії з фізики Стівен Вайнберг говорив, що майже всіх цілей пілотованих космічних польотів можна досягти безпілотними місіями. Наприклад, найбільш вражаючі дані про Марс отримані за допомогою роботів. Марсохід NASA Perseverance проводить наукові експерименти на Червоній планеті без екіпажу; інший марсохід, Curiosity, робить фотографії, які захоплюють дух. Їм передували Spirit і Opportunity, запущені у 2003 році.
ВажливоУсі ці проекти коштували малу частину від того, що треба було б для відправки людей на Марс. Основна причина в тому, що щойно на борт космічного корабля піднімається людина, першорядним завданням місії стає його безпека. Цей нюанс збільшує вартість польоту в геометричній прогресії.
Найяскравішим прикладом такого марнотратства стала пілотована місія з запуску телескопа Hubble, який виведений на орбіту в 1990 році. За словами фізика Ріккардо Джакконі, який відповідав за розробку Hubble, місія без екіпажу дозволила б запустити сім телескопів за тією ж ціною, що один пілотований запуск.