Двійники Ейнштейна та Гітлера. Клонування людини заборонено, але над цим уже працюють

Американський репер Lil Nas X, "Твіттер" якого читають понад сім мільйонів людей, днями написав: "Мені набридло вдавати, що я не хочу клонувати себе, а потім зайнятися любов'ю зі своїм гарячим сексуальним тілом". Вдалий жарт. І тому, що кілька років тому він здійснив камінг-аут. І тому, що це не зовсім вже й жарт.

Так, переважна більшість людей Землі виступають проти клонування людини. Однак, якщо подивитися результати опитувань Gallup у динаміці, можна помітити картину не таку однозначну. У той час як кількість противників людського клонування за останні 20 років майже не змінилася (у 2001-му таких було 88%, у 2021-му — 86%), кількість тих, хто вважає це морально прийнятним, майже подвоїлася (з 7% у 2001-го до 13% у 2021-му). Три роки тому останніх було навіть 16%.

Предтеча: "немовля з пробірки"

Історія чимось нагадує казус Луїзи Браун, яка стала 1978 року першою дитиною на планеті, зачатою в пробірці. Католицька церква тоді повстала проти позаматкового запліднення. Ще б пак!

"Коли я народилася в 1978 році, мастурбація для чоловіка вважалася гріхом, але, якщо подумати, як ще мій батько дав свою сперму для запліднення яйцеклітини? — Запитувала Луїза Браун на науковій конференції в Малазі влітку 2020-го. — Церква була проти, звісно. Були збори, прозвучало повідомлення, що, можливо, у мене не буде душі. Але мої батьки не звернули на це уваги".

При цьому варто зазначити, що кардинал Альбіно Лучані, незабаром обраний понтифіком під ім'ям Іван Павло I, не став критикувати батьків "немовля з пробірки", заявивши, що вони просто хотіли завести дитину. Його називали "усміхненим татом" і "татом-отроком", особисті якості якого асоціювалися з простотою, демократизмом та оновленням інституту Святого престолу. На жаль, його понтифікат був найкоротшим з 1605 року: відмовившись від тіари і замінивши церемонію коронації урочистою месою (а заразом посіявши сум'яття серед Римської курії), він помер через 33 дні.

Сьогодні в різних конфесіях до проблеми екстракорпорального запліднення ставляться по-різному. Буддисти у своїх поглядах розділилися. Іудеї зазначають як плюси, так і мінуси такого рішення. До перших належить безумовна священна заповідь: "Плодіться і розмножуйтесь". У православ'ї прихильні винятково до "штучного запліднення статевими клітинами чоловіка, оскільки воно не порушує цілісності шлюбного союзу". А у Ватикані продовжують вважати, що "ця практика відкриває людству шлях у таку прірву, як ектогенез [концепція, що допускає з метою гендерної рівності виношування дитини поза жіночим тілом], пересадка людських ембріонів тваринам, клонування, ембріональна біопсія, заміна ембріонів у дорослої людини". І це попри те, що сам папа Франциск, як і Іван Павло I, має славу прогресиста, який називає священиків, які відмовляються хрестити дітей, зачатих поза шлюбом, лицемірами і дарують право будь-якому з них відпускати такий гріх, як аборт.

Але, найголовніше, суспільство вже не поринає у зв'язки з ЕКЗ в апокаліптичні мрії. Критерій морального імперативу замінено міркуванням ефективності лікування безпліддя зазначеним методом. Вона, на жаль, невисока: лише третина пацієнток вагітніють після цієї процедури і всього в кожної четвертої народжується дитина.

Хелоу, Доллі! Клонування тварин і не тільки

Очевидно, подібна прагматика з роками візьме гору щодо теми клонування людини. Як зазначив одного разу творець-засновник квантової механіки Макс Планк: "Ідеї не вмирають — вмирають носії старих ідей".

Планк мав на увазі те, як працює формат зміни парадигм, що дає можливість знайти твердий ґрунт для нових теорій, які могли б рухати науку і зрештою приносити блага людству. Хоча це й не зовсім так, у випадку з клонуванням людини може здатися, що йдеться вже більше про практику. Навколо неї споруджуються всі барикади та ламаються всі списи. Оскільки відтоді, як у 1996 році команда Єна Вілмута з Рослінського інституту при Університеті Единбурга після 270 експериментальних невдач зуміла клонувати овечку Доллі, у науковому середовищі багато хто розумів, що клонування людини — це питання часу. Карти лежали на столі. Учені знали, як була "зроблена" Доллі.

Вілмут "відщипнув" клітину вимені 6-річної вівці породи фін дорсет і "підсадив" її генетичний матеріал у яйцеклітину, взяту в іншої особини — шотландської чорноголової вівці. Власний генетичний матеріал був з яйцеклітини попередньо видалений. Після такої операції отримана яйцеклітина мала подвійний набір генів — такий самий, як був у клітині вимені. Тобто її запліднення вже не потрібно.

"Модифікована" яйцеклітина була підсаджена в матку третьої вівці, яка виносила і народила нове кучеряве створіння — Доллі. Клон отримав ім'я на честь співачки Доллі Партон — тієї самої, чию пісню I Will Always Love You 1992-го божественно переспівала Вітні Г'юстон, зробивши її головним саундтреком до фільму "Охоронець". Якщо ви знайдете в мережі обкладинку журналу Playboy за жовтень 1978 року, де усміхнена Партон зафіксована з грайливими чорними кролячими вушками над платиново-золотим волоссям, то зрозумієте, що першовідкривачі покладали на Доллі великі надії. Хоча, схоже, абсолютно не очікували того суспільного резонансу, який спровокує її появу на світ. Коли Мічіо Каку, американський фізик-теоретик японського походження, пізніше запитав Вілмута, чи думав він про те, яка медійна буря здійметься навколо його історичного досягнення, той відповів, що ні. Він точно уявляв медичне значення своєї роботи, але серйозно недооцінював інтерес публіки до подібних подій. А даремно.

Клонування людини. Суперечки про те, чого немає

Задовго до того, як Доллі сколихнула громадську думку і дала поштовх масовому клонуванню тварин, його перспективи були платформою для жвавих дискусій. У 1963 році Джон Голдейн, генетик і філософ науки, який першим запропонував ідею клонування людини і ввів у науковий побут слово "клонування", на одному із симпозіумів заявив про свої очікування: "Більшість клонів буде зроблено від людей віком не менше п'ятдесяти років, за винятком спортсменів і танцюристів, які будуть клоновані молодшими. Вони будуть зроблені з людей, які, як вважається, досягли успіху в соціально прийнятних досягненнях".

Це пахло євгенікою і відсилало до антиутопії Олдоса Хакслі, про яку Голдейн не забув згадати, припустивши, що "можливо, першим кроком буде створення клону з одного заплідненого яйця, як у [романі] "Який чудесний світ новий".

Через три роки у виданні The American Naturalist, а роком пізніше — у The Washington Post захисником клонування та генної інженерії виступив лауреат Нобелівської премії, генетик Джошуа Ледерберг. У його випадку була різка відповідь з боку консервативного фахівця з біоетики Леона Касса, який вважав, що "запрограмоване відтворення людини насправді дегуманізує його".

Ще через п'ять років інший нобеліат, Джеймс Вотсон, який на той момент уже прославився відкриттям структури молекули ДНК разом із колегою Френсісом Криком, але ще не потішив поважну публіку ідеями про те, що красу дівчат можна покращувати за допомогою генної інженерії і що в темношкірих лібідо сильніше, зате інтелект — навпаки, в The Atlantic Monthly опублікував есе "У напрямку клонованої людини", у якому попереджав і про потенціал, і про небезпеку клонування.

Клонувати Гітлера

Але що таке дебати академічного кола, хай навіть і преси, що виплеснулися на сторінки? Цю "бурю у склянці" бажано було чимось підперчити.

Щоб "дерево життя пишно зазеленіло", а суспільство могло хоча б трохи злякатися, у справу вступає Голлівуд, як завжди, чуйний до будь-яких нових віянь. 1978 року Франклін Шеффнер знімає фільм "Хлопчики з Бразилії" за романом Айри Левіна.

За сюжетом нацистський злочинець Йозеф Менгеле не просто ховається від відплати в Південній Америці (де він і справді знайшов собі притулок і пізніше помер своєю смертю), а й виношує думки про реванш. Він поміщає кілька сурогатних матерів в одну з бразильських клінік і імплантує їм зиготи, що містять зразок ДНК Адольфа Гітлера, який нібито зберігся з часів Другої світової війни. У світ приходять 94 клони фюрера. У надії, що один або кілька хлопчиків виявляться схожими на справжнього Гітлера, Менгеле навіть спробував відтворити обстановку, де жив юний Адольф. Ангела Смерті з Освенцима (як прозвали "лікаря" з концтабору в'язні) викривають. Він гине, роздертий зграєю собак, нацькованих на нього одним із створених клонів — Боббі.

Коли наприкінці фільму головного мисливця за нацистами Езру Лібермана у виконанні Лоуренса Олів'є просять передати список усіх клонованих хлопчиків, щоб їх можна було вбити, перш ніж із них виростуть криваві тирани, той відмовляється та спалює його. На його думку, клони — звичайні діти, які можуть зрости цілком невинними людьми.

У якомусь сенсі герой Лоуренса Олів'є задовго до наших днів висловив думку, яку сьогодні можна прочитати на сайті американського журналу "Праці Національної академії наук": " Чи можна клонувати людину? Правильна відповідь, строго кажучи, — "ні". Клонуються гени, а не індивідуум; генотип, а не фенотип. Технічні перешкоди величезні навіть для клонування генотипу людини" .

Або, як зауважив один біолог, якщо ви клонуєте Гітлера, то швидше за все отримаєте художника середньої руки (ким, власне, цей історичний персонаж і був, перш ніж очолив нацистський рух).

Однак тоді, коли фільм з'явився, серед іншого авторам дорікали за недостатньо жорстке рішення. Моральний ригоризм Полін Кель із The New Yorker звучав так: "Якщо фільм хоче, щоб його сприймали як застережливу байку — ще одну! — про небезпеки нацизму, то він має залишити в глядачів відчуття загрози, яку "Хлопчики з Бразилії" Менгеле становлять. Натомість ми отримуємо фальшивий гуманізм Лібермана та смутні запевнення в тому, що хлопчики насправді не є небезпечними".

Майбутнє клонування. Почнемо з вівці, а далі – мамонти

У клонування було багато перехресть. Але головних, можливо, два: історія з Доллі та казус китайського вченого Хе Цзянькуя, про який стало відомо в листопаді 2018-го. Хе вдалося успішно відредагувати ембріони, внаслідок чого на світ з'явилися дівчатка-близнюки — Лулу та Нана.

До чого підштовхнула світ малеча Доллі? Насамперед до масового клонування різних тварин, включаючи мишей, кіз, кішок, свиней, собак, коней і велику рогату худобу. Мічіо Каку у своїй книзі "Фізика майбутнього" (2011) згадує, як одного разу їздив зі знімальною групою BBC на найбільшу ферму під Далласом (Техас), де розводять клоновану худобу. Там він побачив клонів не тільки в першому чи другому, а й у третьому поколінні — клонів клонів клонів. А господар цього "підприємства" пояснював йому, що його заняття — потенційно вигідний бізнес: "Якщо у вас є бик із чудовими фізичними характеристиками, він може принести вам непоганий дохід як виробник. Але коли бик помирає, його генетична лінія пропадає разом з ним, якщо тільки ви не вирішили заздалегідь зібрати і заморозити сперму. Клонування дозволяє зберігати генетичну лінію призового бика вічно".

Дуже практично, проте нудно для тих, хто штурмує обрії науки. Тому, напевно, невипадково минулого вересня The New York Times написала про те, що американська компанія Colossal зібрала $15 млн для відродження шерстистих мамонтів, котрі жили на землях від Європи до Аляски в льодовиковий період. Біолог із Гарварда Джордж Черч уже вісім років намагається вирішити цю проблему, переписавши гени живого "родича" того виду, що зник. У Colossal збираються побудувати досить велику штучну матку, яка має тримати плід завважки близько 100 кг приблизно два роки. Добре, що кошти на все це з'явилися. Фігура одного з інвесторів ніби спеціально створена для того, щоб прорекламувати спілку науки з Голлівудом.

Американський мільярдер Томас Тулл вкладав гроші у безліч компаній, які займаються штучним інтелектом, включаючи Genies та Oculus. Але він відомий і тим, що фінансував "Темного лицаря", "Дюну" та "Світ Юрського періоду" — четвертий фільм франшизи про відродження динозаврів. Тепер ось мамонти. Клонування та близькі до нього технології, схоже, емоційно дуже близькі до того, що робить "фабрика мрій". Вони можуть здаватися речами, без яких цілком можна обійтися, але вони і справді здатні захопити твою уяву так, що фантазія стане реальнішою за реальну реальність. Чи потрібні людству мамонти? Черч переконаний, що так. Тундра швидко нагрівається, виділяючи вуглекислий газ. А в мамонтів досвід "інженерів екосистеми". Будучи живими, вони берегли луки, розбиваючи мох, виламуючи дерева та забезпечуючи пасовища необхідним послідом. Тож, каже Черч, "можна припустити, що мамонти допоможуть вирішити цю проблему".

Руйнуючи табу: чи потрібна заборона на клонування людини?

Що ще спровокувала легендарна овечка? Сплеск "людинолюбства". Воно виявлялося у двох формах, причому одна фактично вступала в бій з іншою. Тому що перша табуювала КЛ, тоді як друга торувала до нього дорогу.

У січні 1998 року в Парижі було підписано Додатковий протокол до Конвенції про захист прав людини та людської гідності у зв'язку із застосуванням біології та медицини щодо заборони клонування людських істот. Документ підписали 24 із 43 країн — членів Ради Європи, у березні 2001 року він набув чинності після ратифікації п'ятьма державами. Сьогодні КЛ офіційно заборонено в багатьох країнах, активно розгорнувся процес криміналізації клонування. Додатковий протокол до Конвенції є єдиним нормативним актом, відповідно до якого забороняється КЛ. У лютому 2005 року в ООН закликали заборонити всі форми клонування. Коста-Ріка, США та Іспанія виступили за повну заборону; Бельгія, Великобританія, Японія, Південна Корея, Росія та низка інших країн за те, щоб залишити право на клонування за самими державами.

Через 11 місяців після підписання протоколу в Парижі американська компанія Advanced Cell Technology створила перший гібридний клон людини. Ядро було взяте з клітки ноги людини і вставлене в коров'яче яйце, з якого видалено ядро. Гібридна клітина була культивована і перетворена на ембріон, який через 12 днів був знищений.

Особливо шалену діяльність (принаймні інформаційну) розгорнули раеліти — члени руху, який вважає, що життя на Землі було створено науковим шляхом представниками високорозвиненої позаземної цивілізації, які передали нам їхнє вирішальне послання, що розвінчує міфи про наше походження. Приблизно три місяці після оголошення про народження Доллі група створила організацію з назвою Clonaid. На чолі з біохіміком Бріжит Буассельє раеліти керували лабораторією в Нітро, Західна Вірджинія, метою якої було КЛ, поки їх не зупинило Управління із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів. Їм довелося перенести свої експерименти на Багами. У грудні 2002-го група оголосила про народження першої клонованої дитини на ім'я Єва. А до 2004-го Clonaid стверджував, що успішно оживив 14 людських клонів. Одна біда — ніхто й ніколи цих творінь генія раелітів у вічі не бачив.

Приблизно в той же час, коли в ООН лунали заклики до заборони КЛ, професор Сеульського національного університету Хван Ву Сук опублікував дві статті в журналі Science, з яких випливало, що він успішно клонував людські ембріони з колегами й отримав ембріональні стовбурові клітини. Хван стверджував, що його команда створила 11 ліній таких клітин із 185 яйцеклітин. Це здавалося першим великим проривом у КЛ. Однак, у 2006-му Science відкликав обидві свої статті: на жаль, більшість даних, отриманих у ході експериментів, виявилася сфабрикованою.

У 2013 році група вчених під керівництвом Шухрата Міталіпова з Університету охорони здоров'я штату Орегон повідомила про успішне клонування людських ембріонів, у цьому випадку — з людських ембріональних клітин, і створення двох ліній людських ембріональних стовбурових клітин. Трохи пізніше вони зробили те саме з клітинами дорослих людей. Як написав минулого року на сайті STAT Генрі Грілі, доктор медицини, а також професор права та професор генетики в Стенфордському університеті, "секретним інгредієнтом, який привів його [Міталіпова] до успіху в людей, було додавання кофеїну в живильне середовище… будьте обережні з цими подвійними еспресо!

Лулу, Нана та перспективи

Усе це відбувалося майже паралельно зі стукотом у двері клонування людини нової технології CRISPR. Як висловився професор Гірлі, "після того, як у червні 2012 року [біохімік] Дженніфер Доудна, [мікробіолог] Еммануель Шарпантьє та їхні колеги описали потенційне використання CRISPR як інструмент для редагування ДНК, в їхніх головах затанцювали образи відредагованих ембріонів та супернемовлят". Це схоже на правду. У 2015-му метод CRISPR отримав премію "Прорив року", засновану журналом Science і яка вважається однією з найвищих нагород у галузі науки. А через три роки світ заговорив про Хе Цзянькуя та його "дітей".

Коли людський ембріон, змінений та імплантований, стане звичайною новиною, чи будемо вважати Хе Цзянькуя [творця Лулу і Нана] злочинцем?

Щодо Лулу та Нана, які, як передбачається, несприйнятливі до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), думки розділилися. Ед Йонг у The Atlantic з гарячих слідів оприлюднення результатів експерименту в Південному університеті науки та технологій у Шеньчжені в листопаді 2018-го нарахував 15 "найжахливіших" технічних помилок та етичних прорахунків. На думку автора, у втручанні Хе не було жодної потреби. Хоча батько близнюків був ВІЛ-інфікований, у немовлят насправді цієї напасті не було. Процедуру редагування було виконано неякісно. Наслідки викликаних Хе мутацій невідомі. Форма згоди, яку підписували учасники експерименту Хе, більше захищала її, ніж інформувала "піддослідних". Хе пішов наперекір міжнародним рішенням. І взагалі, як сформулював біохімік Шон Райдер, "діти стали піддослідними в експериментах, які не були проведені на тваринах".

Для гарячого експериментатора все закінчилося плачевно. У грудні 2019-го його засудили до трьох років позбавлення волі та штрафу 3 млн юанів за порушення законодавства в галузі експериментів з людьми та проведення медичних процедур без ліцензії. Тих, хто з ним працював, також покарали.

Коли 1 березня цього року набула чинності остання редакція кримінального закону КНР, де під статтею 336 було додано новий розділ, присвячений "незаконній медичній практиці", що забороняє "імплантацію генетично відредагованих або клонованих людських ембріонів у тіла людини або тварин або імплантацію генетично відредагованих чи клонованих ембріонів тварин у людські тіла", викладач кримінального права в Народному університеті громадської безпеки Китаю Шао Боуен зауважив, що "важко не провести зв'язок між новим законом та скандалом щодо редагування генів у Китаї у 2018 році". Але головний меседж його публікації полягав у тому, що "юридичне тлумачення суду виглядало дещо надуманим". Іншими словами, китайська влада стрепенулась після "справи Хе" і кинулася латати законодавчі дірки. Однак, у той час, коли вчений проводив свої експерименти, закон "нічого не говорив про редагування генів і переважно використовувався для переслідування постачальників небезпечних медичних процедур, а не дослідників".

"Чи справді генетичне редагування людських ембріонів є "медичною" послугою? — запитує Шао Боуен. — І чи варто в цьому випадку визначати ризики, що залишаються в основному теоретичними, як "серйозні наслідки"?"

Але, можливо, сумнівне юридичне підґрунтя у справі Хе не єдиний аргумент проти розправи над ученим. Є й інші. Їх висловлюють ті, хто з таким "показовою прочуханкою" не згоден. Зокрема Джосія Зайнер, біохакер та генеральний директор компанії ODIN, яка навчає людей генної інженерії, що називається, у себе вдома.

"Я вважаю, учені, лікарі та біотехнологи, які читають моє есе, майже одноголосно заявлять, що Хе Цзянькуй ніколи не буде сприйнятий позитивно, — пише він на сайті STAT. — Чого вони не бачать, так це того, що етика суспільства змінюється. Коли гнів зникає з часом, що залишається? Поки його [Хе] експерименти не завдали шкоди дітям, він лише вчений, який підробив деякі папери, щоб переконати лікарів імплантувати змінені ембріони".

Зайнер пояснює, що зміна генів — це те, що можна зробити ледь не на кухні: "Якщо такі компанії, як Synthego, не продаватимуть вам ензим Cas9, ви можете легко очистити його й отримати свою власну направну РНК за кілька сотень доларів. Найскладніше отримати людські ембріони, але без законів, що забороняють їх купівлю, лише кілька електронних листів — усе, що вам потрібно. CNY Fertility продає людські ембріони за $1 тис., не включаючи гуртових цін".

Тому, на думку Зайнера, "не пройде багато часу, поки наступний людський ембріон буде змінений та імплантований. Я вірю, що зміну та імплантацію ембріонів колись будуть розглядатися так само, як зараз ЕКЗ. Коли людський ембріон, змінений та імплантований, стане звичайною новиною, чи будемо ми як і раніше вважати Хе Цзянькуя злочинцем?"

Можливо, сьогодні відповідь на це питання в глобальному вимірі і стане ключем до того, яким шляхом піде клонування людини завтра.