За заповітами Ейнштейна. Вчені "кидали" зірки в чорні дірки, щоб дізнатися, яка виживе (відео)
За допомогою комп'ютерної симуляції дослідникам вдалося дізнатися, від чого залежить виживання зірки, яка крутиться навколо чорної діри.
Під керівництвом Техо Рю з Інституту астрофізики Макса Планка в Гархінгу, Німеччина, вчені створили моделювання, у якому вісім зірок кружляють навколо чорної діри, яка в 1 млн разів перевищує масу Сонця. Ця симуляція показує, що руйнація та здатність до виживання залежать від початкової густини зірок, повідомляє Phys.
На візуалізації експерименту видно, як чорна діра з наближенням зірок з масою від однієї десятої до 10 мас Сонця розтягує їх і деформує своєю гравітацією. У цьому деякі зірки повністю розриваються на частини під час явища, що називається подією приливної руйнації. Інші зірки зазнають часткового руйнування, при цьому вони зберігають частину своєї маси та повертаються до своєї нормальної форми після зустрічі з чорною діркою.
Це перше моделювання, у якому фізичні ефекти загальної теорії відносності Ейнштейна поєднали з реальними моделями щільності зірок. Те, що деякі зірки розриваються, а інші зберігають свою форму, пов'язано не лише з їхньою масою, а більшою мірою залежить від щільності зірки. Вчені під керівництвом Рю також вивчили, як різні маси чорних дір і близьке наближення до них зірок впливають на події припливної руйнації.
Це моделювання покликане допомогти вченим зрозуміти, наскільки частими є подібні явища в Усесвіті, щоб у майбутньому створювати точніші зображення цих катастрофічних подій.
Події приливного руйнування – це явища, які відбуваються, коли зірка наближається дуже близько до горизонту подій надмасивної чорної діри, а та, у свою чергу, розриває зірку на частини своїми приливними силами.
Нагадуємо, що астрономи вперше виявили молоду чорну діру за межами Чумацького Шляху.
Фокус писав про наукові підтвердження того, що чорні діри дійсно існують, а також про те, що астрономам уперше вдалося побачити, як чорна діра випльовує струмінь плазми.