Лохнеське чудовисько жило на Землі: воно володіло океанами 200 млн років тому

Вчені з Бристольського університету з'ясували, що древнім морським монстрам — плезіозаврам, які мали надзвичайно довгу шию, вдавалося досить швидко плавати. І їм у цьому допомагали дуже великі тіла, повідомляє Daily Mail.

Нове дослідження показує, що приблизно 200 млн років тому плезіозаврам довелося розвинути великі тіла, щоб стати королями океанів. Великий розмір тіла допомагав викопним тваринам плавати досить швидко, навіть попри те, що вони мали дуже довгі шиї, які мали б уповільнювати рух у воді. За словами вчених, саме велика м'язова маса дозволяла плезіозаврам розвивати велику швидкість.

Вчені з університету Бристоль створили комп'ютерні моделі вимерлих підводних тварин на основі скам'янілостей, щоб з'ясувати, як саме вони плавали й чи були вони повільними істотами.

Комп'ютерне моделювання рухів древніх підводних монстрів

У свою модель вчені помістили плезіозаврів, морських рептилій з дуже довгими шиями та чотирма ластоподібними лапами, які з'явилися приблизно 203 млн років тому. Також для порівняння в моделі присутні й іхтіозаври, схожі на риб морські рептилії, які з'явилися приблизно 250 млн років тому. До речі, серед плезіозаврів особливо виділялися еласмозаври, які мали найдовші шиї серед цієї групи древніх тварин.

"У нашій моделі ми порівнювали, як могли рухатися стародавні плезіозаври та іхтіозаври під водою проти китоподібних, таких як кити та дельфіни", — каже Сусана Гутарра Діас із Бристольського університету.

Головне розмір, а не форма

Дослідження показало, що великий розмір тіла допомагає подолати опір води, навіть якщо у тварини величезна довга шия. За словами вчених, це розвінчує міф у тому, що низький опір воді забезпечує форма тіла, а не його розмір.

Також вчені з'ясували, що довгі шиї еласмозаврів справді давали більший опір воді, але це компенсувалося наявністю величезного тіла.

"Хоча в плезіозаврів і був більший опір воді, наші моделі показують, що він був не набагато більшим, ніж в іхтіозаврів та китоподібних", — говорить Сусана Гутарра Діас.

За словами Бенджаміна Муна з Бристольського університету, довга шия давала еласмозаврам додаткові переваги для полювання. Але воно було неефективним до того, як ці тварини не змогли розвинути досить велике тіло, яке компенсувало б опір води через довгу шию.

"Наше дослідження показує, що попри загальноприйняту думку, плезіозаври не плавали повільно. І вони не були повільнішими у воді за іхтіозаврів та китоподібних. І все завдяки їхнім величезним тілам", — говорить Мун.

Також вчені вважають, що шиї та тіла плезіозаврів еволюціонували разом, щоб зберегти правильне співвідношення їхніх розмірів.

Як плавали плезіозаври?

Дослідники вважають, що стародавні довгошиї тварини для того, щоб плавати під водою використовували майже ідентичні пари листоподібних лап. І обидві ці пари давали рушійну силу тварині. Для порівняння, черепахи та морські леви використовують свої передні ласти для поштовху, а задні ласти для керування.

Вчені вважають, що для керування плезіозаври використовували короткий хвіст. До речі, довжина плезіозаврів становила від 15 до 20 метрів.