Розділи
Матеріали

Глибоководні боги. Давні морські організми впливають на силу землетрусів

Фото: Thanos Pal/Unsplash | Глибоководні відкладення кальциту контролюють рух і тертя літосферних плит

Відкладення кальциту, залишені масами одноклітинних морських організмів мільйони років тому, контролюють рух і тертя літосферних плит.

Увага вчених прикута до зони субдукції Хікуранги, яка на сьогодні є найбільшим розломом на околицях Нової Зеландії. Вчені вважають, що цей розлом здатний викликати найбільший землетрус силою 8 балів, а то й більше, пише Science Alert.

Група геологів із Веллінгтонського університету Те Херенга Вака в Новій Зеландії провели власне дослідження цієї зони та дійшли висновку, що крихітні морські організми, що жили на Землі мільйони років тому, здатні серйозно впливати на подальші сейсмічні активності.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Учені зосередилися на вивченні відкладень кальциту, сформованих масами одноклітинних морських організмів. Дослідження показує, що від цієї біомаси значною мірою залежить рівень руху й тертя Тихоокеанської та Австралійської плит.

За словами геологині-структурниці Керолін Бултон, від того, як розчиняються маси кальциту, залежить подальша сейсмічна активність у цьому регіоні. Справа в тому, що кальцит розчиняться швидше за певних умов — наприклад, за низьких температур і стресу. А ось високі температури, навпаки, уповільнюють розчинення — у результаті маси стародавніх відкладень блокують рух плити. Разом із нею блокується й енергія, яка згодом усе одно вивільниться, але вже під час масштабного сплеску.

Кальцитові оболонки таких організмів впливають на магнітуду землетрусів
Фото: кальцит

Учені вивчили зону субдукції та виявили, що температура води тут підвищується з глибиною — на кожен кілометр припадає підвищення температури приблизно на 10ºC. Однак дослідити сам розлам виявилося не так просто — для доступу до нього потрібне дороге бурове обладнання. Тому вчені пішли обхідним шляхом — вони вивчили відкриті верстви вапняку, аргілітів і алевролітів у місцевій береговій лінії. Скелі в цих регіонах також містять кальцит стародавніх морських організмів.

Водночас відкритим залишається питання про те, скільки кальциту міститься в зоні субдукції та в якому він стані зараз. Основною проблемою, як і раніше, залишається маловивченість цього регіону. Однак вивчення відкладень у прибережних регіонах усе ж таки здатне пролити світло на майбутні сейсмічні активності.

Учені дійшли висновку, що в найближчі пів століття існує 26% ймовірність масштабного землетрусу в зоні розлому. Дослідження показує, що подібна сейсмічна активність викличе велике цунамі — про це свідчать наслідки попередніх землетрусів уздовж узбережжя Нової Зеландії.

Раніше Фокус писав про те, що астероїд, який убив динозаврів 66 мільйонів років тому, викликав землетрус, що місяцями тряс планету.