Линяння — природний процес для всіх вихованців. Зазвичай линяння супроводжується зміною шерсті двічі на рік: навесні та влітку. Однак іноді воно починається поза сезоном і продовжується тривалий час.
Вихованці приносять нескінченну радість у наше життя, проте ніхто не буде сперечатися, що єдиний момент, який порушує ідилію між господарями та їхніми улюбленцями — линяння, пише Scrubs Home Cleaning.
Постійне виявлення шерсті домашніх тварин по всьому будинку не лише неприємне, а й негативно впливає на деяких людей, які мають алергію.
Чому кішки та собаки линяють?
Линяння — це природне оновлення шерстяного покриву. Старий підшерсток та остьове волосся випадає, щоб звільнити місце для нового.
Усі кішки та собаки втрачають хоча б трохи шерсті протягом року. Влітку линяння допомагає зберігати прохолоду, коли температура починає підвищуватися. Більшість порід кішок і собак переживають важкі періоди линяння приблизно двічі на рік. Однак линяння може погіршитися, коли тварини вагітні або мають певні види захворювань.
Весняне линяння допомагає домашнім тваринам позбутися важкої зимової шерсті, тоді як осіннє допомагає їм підготуватися до вирощування зимової шерсті.
Цикл линяння може змінюватись залежно від того, скільки часу домашня тварина проводить усередині будинку, а не зовні. Домашні тварини піддаються впливу кондиціонера влітку й опалення взимку, а також штучного освітлення. Так, це може збити їхній внутрішній годинник, що може призвести до відносно постійного линяння протягом року.
Усе залежить від породи
Насправді, кількість шерсті, яку ви знайдете у своїй оселі, багато в чому залежить від породи ваших собаки чи кішки. В одних порід кішок і собак два товсті шари шерсті, в інших — лише один. Так, наприклад, якщо у вас є кішка мейн-кун, ви матимете справу зі значно більшою кількістю шерсті, ніж якби у вас був бірманський кіт. Так само хаскі є одними із собак, які найбільше линяють, тоді як пуделі майже не линяють.
Нагадаємо, що раніше дослідники пояснили, чи можна кішкам давати молоко. Як зазначають учені, насправді більшість кішок не переносять лактозу, тому що в їхньому кишечнику немає ферменту (лактази) для перетравлення цукру в молоці (лактози).