Розділи
Матеріали

Камені та дощ. Вчені з'ясували, як життя на Землі рятувалося від вимирання мільйони років

Фото: Christine Daniloff/MIT/NASA | Врятувати життя на Землі допоміг стримувальний механізм

За свою 4,5-мільярдну історію Земля пережила безліч небезпечних періодів, але щоразу клімат нарешті змінювався в інший бік, і тому є пояснення.

Кліматична катастрофа, яка загрожує людству, далеко не перша на Землі і, найімовірніше, не остання. Однак протягом мільярдів років життя на планеті продовжувало рятуватися від вимирання, і вчені припускають, що цьому є пояснення, пише New Atlas.

У новому дослідженні команда вчених із Массачусетського технологічного інституту перелопатила кліматичні дані за останні 66 мільйонів років і виявила якийсь стабілізуючий механізм, який діє на Землі в масштабі 100 тисяч років і не дає глобальним температурам планети досягти точки неповернення.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Відомо, що за свою історію завдовжки 4,5 мільярда років Земля пережила безліч масштабних вивержень вулканів, які значно підвищували глобальну температуру на планеті, а в інші періоди Земля буквально перетворювалася на величезну снігову кулю. Але так чи інакше зрештою клімат змінювався в інший бік — попри те, що на Землі відбулася низка масових вимирань, життю на планеті все ж таки вдалося зберегтися.

У новому дослідженні вчені вирішили відповісти на головне питання — що завадило Землі досягти нестримного парникового ефекту та уникнути долі Венери, яку він перетворив на пекельну планету.

Вчені і раніше припускали, що існує певний механізм, який дозволяє утримувати глобальні температури в стабільному, тобто придатному для життя діапазоні.

Під час дослідження вчені вивчили кілька масштабних наборів даних про глобальні температурні рекорди на Землі, починаючи з вимирання динозаврів 66 мільйонів років тому. Вчені вивчили хімічний склад крихітних морських скам'янілостей, а також керни антарктичного льоду.

Після цього дослідники застосували математичну систему для пошуку закономірностей в отриманому наборі даних. Використовуючи стохастичне диференціальне рівняння, вони проаналізували середні глобальні температури в пошуках закономірностей у їхній стабілізації в різних часових масштабах — від десятків, сотень тисяч років і до мільйонів.

За словами співавтора дослідження Костянтина Арншайдта, вчені виявили, що без будь-якого стабілізуючого механізму коливання глобальної температури Землі мали б виглядати екстремальніше у великих часових періодах, ніж у менших. Але це не зовсім так у межах мільйонів років — у результаті вчені дійшли висновку, що стримуючий механізм все ж таки існує і він працює в масштабах 100 тисяч років.

Дослідники припускають, що цей стримуючий механізм є "силікатним вивітрюванням" — дощова вода вимиває і вивітрює силікатні породи на поверхню, де вони вступають у хімічні реакції, які збільшують швидкість поглинання вуглецю з атмосфери Землі, потім вони переносяться в океан і утворюють відкладення. Чим більше вуглекислого газу в атмосфері планети, тим швидше відбуватиметься цей процес.

Математична модель передбачає, що подібне "силікатне вивітрювання" відбувається в масштабі 100 тисяч років і відмінно підходить для того, щоб бути стримуючим механізмом. Втім, вчені зазначають, що відсутність такого механізму стримування в розрізі мільйонів років все ще залишає шанс на банальний успіх.

За словами Арншайдта, вчені розділилися на два табори: одні вважають, що це сліпа удача, інші вірять у існування механізму стримування. Однак, на думку вченого, істина, найімовірніше, знаходиться десь посередині — механізм стримування дозволив стримати критичні кліматичні зміни, але й удача також відіграла свою роль.

Раніше Фокус писав про те, що вчені виявили острів, який нагрівається в 13 разів швидше за решту суші.