Одноокий монстр. Астрономи на свій ювілей отримали знімок дивовижної космічної структури (фото)
Як справжнє космічне чудовисько, виглядає дуже далека від Землі туманність, де народжуються нові зірки.
Європейська південна обсерваторія (ESO) відзначила свій 60-річний ювілей, опублікувавши нове зображення Конус, яка вже стала культовою туманністю і знаходиться на відстані 2500 світлових років від Землі, пише Forbes.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
ESO — це міжнародна організація, до складу якої входять 15 країн Європи та Бразилія. Європейська південна обсерваторія володіє найбільшим телескопом у світі — VLT, який знаходиться в Чилі й насправді є комплексом з чотирьох найпотужніших телескопів.
Саме за допомогою VLT, який використовував різні фільтри для того, щоб показати різноманітність газів, зроблено зображення культової Туманності Конус.
Ця туманність виглядає, як одноокий монстр, який виринув із космічного моря і знаходиться вона в складі іншої туманності під назвою NGC 2264. Ця туманність оточує розсіяне зоряне скупчення з такою самою назвою.
Туманність Конус, яка має вигляд стовпа, є гігантською хмарою холодного молекулярного газу і пилу, в якому відбувається народження нових зірок. Ця туманність перебуває у сузір'ї Єдинорога неподалік сузір'я Оріона. Відстань 2500 світлових років — це відносно близько до нашої Сонячної системи, якщо враховувати масштаби Чумацького Шляху.
Туманність Конус отримала свою назву через те, що на знімках вона має конічну форму, хоча головною її особливістю якраз є центральний стовп із газу та пилу. Якщо придивитися, то в цій туманності, що нагадує морське чудовисько, можна побачити одне око і навіть рот. Щоб розуміти, наскільки гігантським є цей газовий стовп, варто зазначити, що його довжина — 7 світлових років. Наприклад, до найближчої до Сонця зірки лише 4 світлові роки.
Як і Туманність Конус, і її батьківська туманність NGC 2264, є великими областями зореутворення. До речі, останню виявив ще 1785 року астроном Вільям Гершель, який за 4 роки до цього відкрив Уран — сьому планету нашої Сонячної системи.
Ще кілька слів варто сказати про туманність NGC 2264, яка має ще одну неофіційну назву — туманність Сніжинки чи туманність Різдвяної ялинки. І цю назву область з газу та пилу отримала завдяки своєму незвичайному зовнішньому вигляду.
Такі гігантські хмари з газу та пилу, як Туманність Конус з'являються, коли зірки, блакитні надгіганти, випускають свій зоряний вітер та сильне випромінювання, яке забирає будь-яку речовину поблизу. Саме цей газ і пил у результаті стискаються у щільні стовпи.
Фокус вже писав про ще одну культову туманність, яка є 3 величезними стовпоподібними структурами і називається Стовпи Творіння. Знімок цієї галузі освіти нових зірок зробив космічний телескоп Вебб.
Також Фокус писав про те, що зірки-вбивці замітають сліди своїх "злочинів", але астрономи навчилися їх викривати.