Родом із Родючого Півмісяця. Абсолютно всі домашні кішки походять з одного місця на Землі

Згідно з дослідженням, опублікованим 5 грудня цього року, усі домашні коти в усьому світі мають спільне походження з Родючого Півмісяця. Так називають регіон, що складався з долини річок Тигр і Євфрат у Месопотамії, Леванту та єгипетської долини Нілу, пише DownToEarth.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Відповідно до того, як запаси зерна зростали, з'являлося все більше гризунів, що зі свого боку привертало диких котів. Зрештою це вилилося в "синантропну трійцю між людьми, гризунами та котячими", йдеться в дослідженні "Генетика випадково виведених котів підтверджує, що колиска одомашнення котів знаходиться на Близькому Сході".

Однак коти не схожі на інших домашніх тварин. Це пов'язано з їхньою можливістю вижити на волі самостійно, якщо їх випустити.

Команда дослідників із Міссурійського університету зібрала та проаналізувала ДНК котів у районі Родючого Півмісяця та навколо нього, а також по всій Європі, Азії та Африці, порівнюючи майже 200 різних генетичних маркерів.

За їхніми словами популяції поблизу Середземноморського басейну Родючого Півмісяця мають меншу генетичну відстань до прабатьківського виду F.s. lybica (кіт степовий), а прибережні райони Середземноморського басейну стали джерелом одомашнення.

Котяча діаспора

Дослідники використовували два типи генетичних маркерів для картографування поширення домашніх котів із Родючого Півмісяця в решту світу. Це "мікросателіти" і "однонуклеотидні поліморфізми".

Як розповіли вчені, мікросупутники мутують дуже швидко і дають підказки про недавні популяції котів і розвиток породи за останні кілька сотень років. Водночас однонуклеотидні поліморфізми — це поодинокі зміни в геномі, які дають уявлення про давню історію виду кілька тисяч років тому.

Домашня кішка поширилася від Левантійського узбережжя до долини Нілу в Єгипті. За словами вчених, тут культурна інтеграція котячих в суспільство дещо зменшила гетерозиготність і збільшила генетичну дистанцію від своїх предків.

Окрім цього, з І тисячоліття до н. е. кішки також поширилися по узбережжю Середземного моря, якому сприяли фінікійські, карфагенські, грецькі, етруські торговці, а пізніше римляни.

Із Західної Азії кішки також поширилися на схід з розвитком сільського господарства і торгівлі, зокрема вздовж Великого шовкового шляху.

Однак ймовірніше, що найбільше розселення котів розпочалося з Доби великих географічних відкриттів. Європейці колонізували та заселяли нові території і землі, а також брали з собою європейських котів до Америки та Австралії.

Що цікаво, коти на кенійських островах Ламу і Пате, а також на Мадагаскарі, в Омані, Кувейті та Ірані можуть бути нащадками тварин, які торговці привезли, подорожуючи через Аравійське море і західну частину Індійського океану.

Кішки в Пакистані мають більше схильностей європейського походження, ніж в інших країнах Близького Сходу, можливо, через вплив і контроль Британської Ост-Індської компанії в Південній Азії.

Коти з Індії і Шрі-Ланки мають домішки предків з багатьох популяцій і вищу спостережувану гетерозиготність, що свідчить про чималу кількість переміщення торговців через сухопутні і морські маршрути Великого шовкового шляху.

Раніше Фокус довідався, де колись жив найстаріший чотирилапий друг. Вченим вдалося проаналізувати кістки собаки, що жила в епоху палеоліту близько 17 тис. років тому.