Гієни відійшли вбік. Вчені виявили, що в Австралійських Альпах опосуми пожирають кенгуру

При слові "падальник" ми насамперед уявляємо собі стерв'ятників, гієн або тасманських дияволів. Проте наша уява навряд чи малюватиме мініатюрних опосумів з кистевидними хвостами. І, схоже, дарма, пише Science Alert.

У своєму новому дослідженні австралійські вчені зосередилися на вивченні того, як пори року впливають на активність падальників у Національному парку Костюшко на південному сході Нового Південного Уельсу в Австралійських Альпах.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram канал . Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Зазначимо, жодна тварина Австралії не виживає виключно за рахунок збору сміття, швидше за рештки інших тварин можуть стати чимось на зразок тимчасових "ласощів". Однак чого б не очікували вчені під час дослідження, вони навряд чи очікували побачити на встановлених камерах австралійських сумчастих, які також виявились одними з найпоширеніших падальників, які потрапили на камери-пастки.

Важливо розуміти, що сміттярі відіграють важливу роль як очисники екосистеми, по суті, очищуючи ландшафти від трупів. Однак, це ще не все. За словами австралійських учених, вони з колегами виявили, що збір "сміття" з точки зору того, хто відвідує "бенкет" протягом року був сезонним, а причиною цих сезонних тенденцій, мабуть, стали місцеві опосуми та ворони. Дослідники виявили, що вони є найпоширенішими падальниками в Австралії — при цьому опосуми "бенкетують" взимку, а ворони — навесні.

Полювання на опосумів

З березня 2020 по березень 2021 року вчені проводили моніторинг падальників у різних сезонах. Для цього щосезону вони розміщували 15 свіжих туш східно-сірих кенгуру, отриманих з місцевих відходів — загалом дослідникам знадобилося 60 туш кенгуру.

У кожної з них вчені розміщували віддалену камеру та стежили за рештками протягом 60-ти днів. Загалом дослідникам вдалося зробити понад 745 тисяч знімків, на яких були зафіксовані падальники, серед яких:

• плямистохвості коали;
• дикі кішки;
• динго;
• строкаті курравонги;
• клинохвості орли;
• опосуми з щетинистим хвостом;
• ворони;
• руді лисиці;
• дикі свині.

Однак найцікавішим стало те, що 88% усіх цих падальників були опосумами та воронами.

Відмінності у сезонах

Дослідники вважали, що час, необхідний для пошуку туші кенгуру, залежатиме від її запаху. Проте це теорія не підтвердилася.

Вчені виявили, що влітку падальникам потрібно більше часу, щоб виявити тушу. У той же час взимку відвідуваність туші досягала свого піку. Дослідники вважають, що це може бути пов'язане з тим, що влітку тушу заселяють комахи-падальники буквально за кілька хвилин після смерті. Вчені припускають, що ці крихітні створіння можуть настільки прискорювати розкладання, що хребетним падальникам просто не вистачає часу.

Крім того, дослідники вважають, що влітку швидкість поїдання туші була нижчою через те, що в цю пору року вдосталь інших джерел їжі.

Годують сім'ї

Дослідники припускають, що сезони розмноження падальників можуть впливати на їхню швидкість і поведінку. Наприклад, ворони розмножуються з пізньої зими до ранньої весни і спочатку віддають пріоритет будівництву гнізд — на камерах також відображено, як ворони збирають хутро кенгуру з туш, що ймовірно використовується для будівництва гнізда.

По суті, в цей час воронам потрібно більше енергії, і вони повинні доповнювати свій раціон великою кількістю висококалорійної їжі, такої як падаль. Вчені вважають, що саме цим пояснюється той факт, що 67% випадків, коли ворони "бенкетували" на тушах, припадало на весну.

Інші підозрювані

Дослідники також відзначають, що більші види (динго, клинохвості орли, дикі свині) практично не зустрічалися на місцях туш. Вчені припускають, що низький рівень поїдання туш цими тваринами також може впливати на те, що опосуми та ворони буквально "бенкетують" на кенгуру у певну пору року.

Раніше Фокус писав про те, що в Австралії на берег винесло тіло невідомої істоти.