Краса та потворність. Дві протилежні одержимості легендарного художника Леонардо да Вінчі

У своїх нотатках Леонардо да Вінчі ділиться, що хоча не так багато людей навчені судити про портрети, кожен відчуває наявність права судити реальних людей, якщо в них на спині горб, чи одне плече вище або ж нижче, чи занадто великий рот або ніс. Це зауваження, звісно, промовисте, однак, на перший погляд, може здатися, що він поділяв ці упередження стосовно "інакших" людей, пише The Guardian.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Ми знаємо його відомі твори, де зображені справжні красуні та чарівні чоловіки. Однак поруч із захопленням молодістю та вродою постає інша сторона Леонардо — одержимість неправильними, хворими та постарілими обличчями, які він малював із дивовижною точністю.

Карикатури Леонардо, як їх називали у 18 столітті, сьогодні одні з тих сучасних малюнків, які вражають і шокують найбільше. Зазвичай мистецтво епохи Відродження сприймають як щось впорядковане і заспокійливе, однак ці обличчя викликають тривогу Мунка і жах Френсіса Бекона.

Картину "Стара жінка" Квентіна Массейса назвали "Потворна герцогиня", оскільки вона також надихнула на створення ілюстрації Джона Тенніела до "Пригод Аліси в країні чудес". Массейс у 1513 році працював в Антверпені, він зобразив обличчя, повне хаосу скелетних деформацій під шкірою, масивні структурні викривлення, які розтягують верхню губу жінки, запалі щоки та роздувають лоб.

Однак її вбрання призначене справити враження, зокрема виділяється схожий на цибулину головний убір, який підкреслює її незвичайні риси. Здається, що вона продає себе своєю зовнішністю, бо тримає в руках квітку, яка часто є рекламою сексуальних послуг в мистецтві епохи Відродження.

А проте сам Массейс не є справжнім автором цього образу, адже це детальна копія втраченої карикатури Леонардо да Вінчі. Це ескіз червоною крейдою учня Леонардо Франческо Мельці, що відтворював той самий зниклий малюнок майстра.

Мельці був вірним учнем і його копія, безсумнівно, правдива. Отже, Леонардо спроєктував цей унікальний образ, аж до зморшкуватих грудей, що виступають з-під сукні. Массейс лише завершив його.

"Потворна герцогиня" є своєрідним вікном у дивовижну низку обурливих, "ненормальних" облич авторства да Вінчі. На іншій його карикатурі зображені літні чоловік і жінка у своєму вбранні, які кокетливо вітаються. Однак не все так просто.

Обличчя чоловіка схоже на лице мумії, а в жінки ледь-ледь видніється ніс. Чи може це бути наслідком сифілісу?

На іншому бентежному малюнку Леонардо чоловік стоїть до нас спиною. У нього стирчить рот, схожий на віслючий, товста індича шия, наче пришитий ніс. Однак це ще не все. Над усіма цими викривленими рисами викривленими рисами — спіраль у матовому волоссі, схожа на вир, ніби колодязь, що починається в його мозку.

Однак достеменно не відомо що означають ці малюнки. Як і Мельці, сам Леонардо мав вродливу зовнішність, як вважають історики.

І можна було б вважати, що ці два майстерні митці просто сміялися над нещасними людьми, однак це не зовсім відповідає настрою цих малюнків.

Насамперед вони не зовсім смішні. У них є відчайдушна, навіть страшна сила, деякі з них трагічні та сповнені співчуття.

Окрім цього деякі з його карикатур наче змальовані нишком. Можливо, художник зробив нарис на вулиці, адже він радив своїм учням завжди носити з собою блокнот, щоб малювати людей у місті, які "сваряться, сміються чи б'ються".

Він, безумовно, звертав увагу на дивні обличчя на площі, тому що в іншій нотатці, рекомендуючи замальовувати незнайомців, да Вінчі додає: "Про жахливі обличчя я нічого не скажу, бо вони природно залишаються в пам'яті".

Йому навіть снилися такі обличчя. Якщо довго вдивлятися в плями й тріщини на стіні, припускає він, то почнеш бачити речі, зокрема "всілякі дивні обличчя". Окрім цього, він мав звичку відвідувати лікарні. Він приходив туди, щоб зустрітися з хворими, а коли вони помирали, препарував їх.

Деякі зміни, які відтворює художник, не є чимось незвичним чи хворобливим. Це звичні наслідки старіння. Саме таке тіло він вважав одним зі своїх рушійних інтересів в анатомії. За його словами, старші люди мають плоть, як дерево. Їхні обличчя в'януть, а підборіддя випинаються. Саме це і підкреслюють його карикатури. Основною темою цих малюнків є людський занепад.

Тому у да Вінчі був певний біологічний погляд на саме людство. Ми народжуємося, хворіємо і помираємо. Він не сміється над іншими, він зображує універсальний стан людини в цих малюнках у найпохмуріший спосіб, який тільки можливий. Ми всі в одному човні, бо є біологічними машинами, чия енергія вичерпується.

Раніше Фокус розповідав, які нові подробиці про оповите таємницями життя матері видатного художника знайшли італійські історики.

Також ми розповідали про один з найвизначніших щоденників Леонардо да Вінчі. Там він записував власні теорії, спостереження та навіть експерименти.