"Чайник диявола" (The Devil's Kettle) — незвичайне утворення у скелі та неймовірний водоспад, де зникає приблизно половина води з річки Брул. Однак куди саме тікають її води, досі достеменно невідомо.
У державному парку у штаті Міннесота є своєрідне утворення у скелі "Чайник диявола" (The Devil's Kettle). Там річка Брул розділяється навпіл і наче назавжди втрачає половину своїх вод. Про це пише IFLScience.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!
Протягом десятиліть дослідники та вчені розбиралися, куди ж саме зникає вода. Відвідувачі парку кидали в річку різні предмети, від м'ячиків для пінг-понгу і GPS-трекерів до (за місцевими чутками) автомобіля, щоб спробувати знайти ці предмети, коли вони з'являться знову. Однак ці речі ніколи не поверталися назад.
Існує кілька теорій, що намагаються пояснити цей незвичайний випадок. Зокрема дехто вважає, що вода відокремилася від головної річки Брул і пройшла по підземних тунелях десь до озера Верхнє — найбільшого з п'яти Великих озер Північної Америки і найбільшого прісноводного озера у світі за площею.
Менеджер парку Пітер Мотт ділиться: "Я чув, як місцеві жителі описували можливість того, що ця вода розділяється біля водоспаду і частина її стікає до Канади. Дехто припускає, що вона у якийсь магічний спосіб повертається у Міссісіпі".
Хай там як, це доволі малоймовірно. Підводні тунелі не так просто утворити у таких твердих породах, які можна зустріти у цій місцевості. Саме тому загадка зникнення води дразнила доволі довго.
У 2016 році команда з Департаменту природних ресурсів штату Міннесота вирішила дослідити водний потік річки до роздвоєння і після головного водоспаду, щоб з'ясувати, чи не зникає вода. Вони виміряли швидкість течії й виявили, що річка тече зі швидкістю 3,48 кубічного метра на секунду вище від "Чайника диявола" і 3,43 кубічного метра на секунду нижчу від нього.
Гідролог Джефф Грін, який брав участь у дослідженні, пояснив результати: "У світі вимірювання швидкості течії ці два показники по суті однакові й знаходяться в межах допустимих відхилень обладнання. Отримані показники не свідчать про втрату води після "Чайника", тому це підтверджує, що вода відновлюється в потоці під ним". Тобто вона з'єднується з основним руслом.
Щодо кинутих предметів, то тут все просто. Вони настільки перемелюються, як можна було б очікувати від місця з такою промовистою назвою.
Дослідники зазначають, що басейн, який утворюється під водоспадом, — неймовірно потужна система циркуляції потоків, здатна розщеплювати матеріал і утримувати його під водою, поки він не спливе в певній точці нижче за течією. А вода з'єднується з рештою річки майже одразу після водоспаду.
Однак досі невідомо, де саме це відбувається.
Раніше ми писали про ще одну тисячолітню загадку. Дослідники досі не визначили, де саме бере свій початок річка Ніл.