Розділи
Матеріали

Пухнасті захисники майбутнього. Вчені шукають рішення, як попередити людство про небезпеку

Фото: скриншот/YouTube | Можна спробувати вивести вид котів, чи інших тварин, які б змінювали колір шерсті під час опромінення атомною радіацією

У 1980-х роках лінгвісти та науковці пропонували різні ідеї щодо того, як попередити майбутніх людей про загрози прихованих радіоактивних джерел. Одним із рішень був променевий кіт, що змінює колір.

Ядерні відходи дуже небезпечні не лише через складність їхнього зберігання та утилізації, але й через шкідливий вплив, який може залишатися потенційною загрозою тисячі років. За цей час, ймовірно, виникнуть нові мови та цивілізації, що створить справжній виклик для захисту майбутніх поколінь від небезпеки, яку ми створюємо сьогодні. Про те, як попередити нащадків та до чого тут коти, пише IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Ядерна енергетика та ядерна зброя сьогодні дуже суперечлива тема, але незалежно від того, підтримуєте ви ці технології чи ні, їхні відходи вже поруч із нами.

Небезпека ядерних відходів

У період з 1954 року, коли людство вперше почало виробляти електроенергію за допомогою ядерної енергії, до 2016 року утворено близько 390 000 тонн відпрацьованого ядерного палива. Відпрацьоване паливо — високоактивні відходи, які містять найбільше радіоактивних побічних продуктів, утворених внаслідок реакції поділу ядра в ядерних реакторах.

Хоча відпрацьоване ядерне паливо більше не придатне для виробництва енергії, матеріали залишаються гарячими, радіоактивними та небезпечними. Високоактивні відходи також утворюються під час виробництва ядерної зброї, як і залишки від операцій з перероблення та утилізації палива.

Наразі багато країн, що мають ядерні реактори, зберігають високоактивні відходи та інші радіоактивні матеріали на своїх територіях, але це далеко не остаточний варіант. Близько десятка країн, включаючи Фінляндію, Швейцарію та інші держави Європи, розглядають можливість створення глибоких геологічних сховищ для своїх ядерних відходів. Ці сховища дозволять ефективно поховати відпрацьоване паливо і тримати його під землею протягом 100 000 років.

Зараз, звісно, це рішення може здатися адекватним. А проте дехто занепокоєний тим, чи не залишимо ми своїм нащадкам величезний подарунок проблем. Ми не можемо знати напевне, який вплив ці приховані відходи матимуть у майбутньому.

Люди існують вже близько 300 000 років, і за цей час наші цивілізації підіймалися і занепадали, а мови з'являлися і зникали або мутували до невпізнання. Тож цілком логічно, що, хоча нас, можливо, не буде тут через тисячі років, радіоактивні відходи, які ми виробляємо, залишаться, і вони можуть просочитися в підземні води й поширитися за межі підземної могили.

Заходьте, променеві коти

У 1980-х роках Міністерство енергетики США скликало групу лінгвістів і науковців, яка отримала назву "Робоча група з питань людського втручання" (Human Interference Task Force). Їхня мета — дослідити наявні або потенційні рішення, які допоможуть зменшити ймовірність потрапляння майбутніх людей на небезпечні території зберігання ядерних відходів.

Оскільки ми не можемо впевнитися, чи сьогоднішні тексти вдасться розшифрувати та прочитати через тисячі років, дослідники запропонували інші варіанти, як от символи або архітектуру, які могли б вийти за межі поколінь і мовних змін, щоб позначити небезпечні місця.

Тоді ж письменниця Франсуаза Бастид і Паоло Фаббрі, експерт з семіотики (вивчення знаків і символів та їх використання або інтерпретації), запропонували інший план. Оскільки коти живуть з людьми тисячі років, вони стверджували, пухнастих улюбленців можна використати як попередження. Схожим способом користувалися шахтарі, беручи із собою канарейок.

За їхніми словами, можна спробувати вивести вид котів, чи інших тварин, які б змінювали колір шерсті під час опромінення атомною радіацією.

Цей вид має жити в межах екологічної зони людини, а його роль як детектора радіації варто закріпити в культурній традиції. Наприклад, створення відповідної назви "променева кішка" і відповідних прислів'їв та міфів.

Тобто люди створюють міфи та легенди, пов'язані з реально виведеним видом кошенят, і розповідають це своїм дітям. Потім вони розповідають це своїм, і так далі з покоління в покоління образ променевого кота закріпиться. Через тисячі років, коли людина побачить зміну шерсті у тварини, вона знатиме, що звідси краще вшиватися.

Наскільки б химерною пропозиція не була, вона стала доволі популярною у 2015 році. Навіть з'явився цілий рух Ray Cat Solutio. Його учасники закликали зробити з ідеї променевих котів культурний феномен і заохочували до цього вчених, художників і всіх небайдужих.

Ми достеменно не знаємо, чи коти-"світлячки" — це чудове рішення для майбутнього. І ще сумнівним виглядає той факт, що такий вид взагалі існуватиме. А проте радіаційні відходи — досить реальна проблема.

Тому чим більше ми обговорюємо проблеми, пов'язані з довгостроковим зберіганням ядерних матеріалів, тим вища ймовірність того, що нам вдасться знайти правильне рішення. Просто викинути токсичну бляшанку в коридор і чекати, що люди завтрашнього дня про неї потурбуються, не вдасться.

Раніше Фокус писав про великі сюрпризи крихітних котиків. Дослідники виявили досі небачену поведінку диких пухнастиків.

А також ми розповідали, як за допомогою ядерної бомби хотіли створити море в Сахарі. Це далеко не остання химерна теорія про створення в найбільшій пустелі водойми.