Двічі за 3 мільйони років. Масове вимирання виявилося двома окремими катастрофами

Кептенський період настав близько 260 мільйонів років тому і ознаменувався різкою втратою кисню в океанах, що, ймовірно, посилило глобальні вимирання. Пізніше, записи осадових порід показують, що ця ж подія повторилася приблизно через 3 мільйони років. Ці знахідки дають уявлення про важливий момент плутанини в пермському періоді, який часто затьмарюється його катастрофічним завершенням — найбільшим масовим вимиранням усіх часів і народів, пише IFLScience.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Протягом своєї історії Земля пережила п'ять загальновизнаних масових вимирань, під час яких вимерла значна частина життя на планеті. Однак було багато інших випадків, коли види зникали набагато швидше, ніж їм на зміну приходили нові, і вчені сперечаються, чи вважати їх також масовими вимираннями.

Кінець Кептенського періоду, також відомий як кінець Гвадалупського періоду, був особливим об'єктом дослідження. За деякими оцінками, втрата видів у цей час була гіршою, ніж вимирання непташиних динозаврів, спричинене падінням астероїда, або навіть два попередні масові вимирання. З усім тим, ці оцінки залишаються суперечливими, і нове дослідження припускає, що причиною цього може бути плутанина між двома подіями.

Дослідницька група під керівництвом доктора Хуюе Сонг з Китайського університету наук про Землю виміряла співвідношення ізотопів урану в морських відкладеннях, що відклалися під час Гвадалупського етапу, який тривав від 272 до 259 мільйонів років тому на території сучасного Південно-Китайського моря. Коли рівень кисню в океані знижується, відбувається відмирання мікроорганізмів, що призводить до зниження концентрації урану в морській воді та зміни співвідношення двох основних ізотопів.

Хоча зміна співвідношення ізотопів невелика, її все одно можна прочитати в породах віком 260 мільйонів років. На основі цих даних Сонг та співавтори дійшли висновку, що океани двічі різко збіднювалися на кисень протягом пермського періоду, а саме 262 та 259 мільйонів років тому. Кожна з цих подій могла спричинити масове вимирання морських видів, що також вплинуло б і на наземні види.

Дослідники пов'язують ці масові вимирання з потужними виверженнями вулканів, які, як підозрюють, спричинили й інші масові вимирання, окрім того, що вбило динозаврів. Попіл від цих вивержень спричинив короткочасне похолодання, за яким послідувало довготривале потепління, оскільки попіл змило з неба, а вуглекислий газ залишився.

За словами професора Томаса Алгео з Університету Цинциннаті, тепліша вода має меншу щільність, що впливає на надходження розчиненого кисню до глибинних шарів. Як наслідок, розчинений кисень океану повинен поглинатися поверхневим шаром і постачатися в глибокі шари океану. Автори припускають, що екологічні зміни під час середньопермської біологічної кризи, включаючи глобальне потепління, гіпоксію океану, підкислення морської води та зменшення біорізноманіття, подібні до тих глобальних змін, з якими ми стикаємося сьогодні.

Хоча доказів Кептенського вимирання багато в тропічних регіонах, їх менше в помірних і полярних широтах. З усім тим, навіть Шпіцберген, найбільший острів норвезького архіпелагу Шпіцберген, надав докази, що підтверджують думку про те, що це була подія світового масштабу.

Однією з причин, чому Кептенська подія не була повністю визнана масовим вимиранням, є те, що її затьмарив кінець пермського періоду, також відомий як Велике вимирання, найбільша подія вимирання всіх часів. Ба більше, причина, чому Земля зазнала трьох руйнівних вивержень протягом десяти мільйонів років, залишається невідомою.

Раніше Фокус розповідав, як саме загинули жителі сусіднього міста Геркуланум. Вченим вдалося розібратися, чому поруч із Помпеями не вдалося виявити жодних людських останків.

А також ми писали про те, що вчені не можуть знайти цілий мільярд років в історії Землі.