Не всі сверблячки однакові: вчені пояснюють відмінності та небезпеки свербіння
Свербіж, захисна реакція у тварин, довгий час залишався загадкою. Розплутуючи окремі нейронні шляхи, що керують механічним і хімічним свербінням у мишей, вчені прокладають шлях до нових терапевтичних втручань і поглиблюють наше розуміння хронічних сверблячих станів.
Дослідники з Інституту Салка зробили важливе відкриття щодо нейронних шляхів, які беруть участь у сприйнятті свербежу у мишей. Вони визначили два різних шляхи, що відповідають за кодування механічних і хімічних відчуттів свербежу, причому певна група нейронів передає інформацію про механічний свербіж від спинного мозку до головного, пише SciTechDaily.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Виділення цих нейронних шляхів, що керують реакціями на подряпини та хронічними станами свербежу, закладає вирішальну основу для розробки інноваційних терапевтичних мішеней. Свербіж слугує захисним механізмом у тварин, попереджаючи їх про присутність потенційних патогенів, занесених паразитами.
Наприклад, коли комар сідає на руку людини, вона відчуває його дотик і інстинктивно чухає цю ділянку, щоб зняти його. Відчуття свербежу від фізичних подразників, таких як комаха, що повзе, називається "механічним свербінням", яке відрізняється від "хімічного свербежу", спричиненого подразниками, такими як слина комара після укусу.
Попри зовні схожу реакцію на подряпини, нещодавні дослідження Інституту Салка виявили у мишей різні мозкові шляхи, які контролюють відчуття механічного та хімічного свербежу. Результати дослідження демонструють, що певна популяція нейронів передає інформацію про механічний свербіж від спинного мозку до головного. Крім того, вони визначили нейропептидні сигнали, які регулюють обидва типи свербежу.
Автор-кореспондент Мартін Гулдінг, професор і завідувач кафедри Фредеріка В. і Джоанни Мітчелл, підкреслює фундаментальні висновки цього дослідження щодо кодування цих двох форм свербежу в головному мозку.
Це відкриття ґрунтується на попередній роботі лабораторії Гулдінга, яка вже ідентифікувала нейрони спинного мозку, що відповідають за механічний свербіж, але не за хімічний. У співпраці зі співавтором дослідження Сунгом Ханом, доцентом і керівником кафедри розвитку Pioneer Fund, дослідники вивчали певну ділянку мозку, яка функціонує як центр тривоги, виявляючи як зовнішні, так і внутрішні сигнали загрози.
Щоб дослідити це питання, вчені використовували генетичні методи разом з мініатюрними мікроскопами, які можна було носити з собою, що дозволило їм спостерігати активність, викликану свербінням, в окремих нейронах мишей.
Спостерігаючи за подальшою активністю та змінами в стовбурі мозку, дослідники виявили різні клітинні реакції на механічні та хімічні подразники свербежу. Це дозволило їм класифікувати відмінності між хімічним і механічним шляхами свербежу та визначити ключові молекули, що беруть участь у їх регуляції.
Наступні кроки дослідників включають вивчення точок зближення цих шляхів у мозку та дослідження ділянок мозку, які отримують сигнали, що керують рішенням почухатися. Вони також прагнуть краще зрозуміти, як спинний мозок і стовбур мозку розрізняють біль і свербіж.
Враховуючи, що хронічний свербіж є складною проблемою, дослідники вважають, що їхні висновки сприятимуть розробці нових методів лікування.
Раніше Фокус писав про прорив у лікуванні тромбів: нова сполука виявилася в рази безпечнішою та ефективнішою.
А також ми розповідали про новий багатонадійний препарат для боротьби із симптомами мігрені. Атогепант виявився безпечним, добре переносимим та ефективним препаратом для лікування.
Важливо! Ця стаття ґрунтується на останніх наукових та медичних дослідженнях і не суперечить їм. Текст має лише інформаційний характер і не містить медичних порад. Для встановлення діагнозу обов'язково зверніться до лікаря.