Під захистом ЮНЕСКО. Справжнє походження панами, спадщина Еквадору
Всупереч поширеній думці, асоціація з Панамою пов'язана з неправильною назвою, а не з її справжнім місцем народження. Капелюх набув популярності під час Каліфорнійської золотої лихоманки, коли золотошукачі, які подорожували через Панаму, сприйняли його як модний аксесуар.
Солом'яний капелюх токілла, відомий як панама, захопив уяву незліченної кількості людей, особливо завдяки асоціації з такими улюбленими кінозірками, як Гері Купер та Гамфрі Богарт. Однак мало хто знає, що цей культовий капелюх насправді походить з Еквадору. Останнім часом серед ремісників зростає рух за повернення справжньої спадщини капелюха, який виступає за зміну назви, що відображає його еквадорське коріння, пише Ancient Origins.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Один із поширених міських міфів пов'язаний із президентом Теодором Рузвельтом, який ненавмисно зіграв певну роль у популяризації неправильної назви. Під час свого візиту на Панамський канал у 1906 році Рузвельта сфотографували у солом'яному капелюсі "токілла", який дуже полюбляли робітники каналу за його здатність захищати від сонячних променів.
Згідно з відомим виданням El Mundo, твердження про те, що обмовка Рузвельта призвела до появи терміну "панамський капелюх", — необґрунтована. Існують фотографії Рузвельта в капелюсі токілла до його поїздки в Панаму, а згадки про "панамський капелюх" можна знайти в ЗМІ за 50 років до його появи.
Для виготовлення цих капелюхів ремісники використовують волокна пальми Carludovica palmata, широко відомої як пальма токілла, яка росте в тропічних регіонах Центральної та Південної Америки.
Іспанські конкістадори зафіксували практику плетіння капелюхів з токілли корінними жителями Еквадору ще в доіспанську епоху. До 1630-х років виробництво зосередилося в Манабі, прибережному регіоні Еквадору, де капелюхи також називали капелюхами Джипіжапа або Монтекрісті. Протягом століть процеси вирощування та виробництва розвивалися, підтримувані особливою соціальною організацією, яка передавалася з покоління в покоління.
Навіть сьогодні виготовлення високоякісного капелюха Монтекрісті може бути важким процесом, що триває до восьми місяців.
Асоціація цих капелюхів з Панамою пов'язана з родиною президента Еквадору Хосе Елой Альфаро Дельгадо. На початку 1800-х років його батько, Мануель Альфаро, оселився в Монтекрісті, Манабі — регіоні, відомому капелюшним виробництвом. Він заснував успішний бізнес, перевозячи капелюхи до Панами та експортуючи їх по всьому світу.
Правдоподібніше пояснення появи назви "панамські капелюхи" пов'язане з Каліфорнійською золотою лихоманкою 1840-х років. Ці капелюхи набули популярності серед золотошукачів, які прямували до Каліфорнії через Панаму, а згодом проникли на модну сцену серед американських робітників. У ХХ столітті капелюхи токілла стали основною статтею експорту Еквадору.
Сьогодні лише близько п'ятої частини всіх капелюхів токілла виготовляють у регіоні Монтекрісті, а більшість походить з Куенки в південних Андах Еквадору. Попри визнання ЮНЕСКО еквадорського солом'яного капелюха токілла нематеріальною культурною спадщиною, виробники капелюхів нарікають на некоректну номенклатуру, пов'язану з їхнім символічним творінням.
Петиція на сайті change.org під влучною назвою "Це не панамський* капелюх" палко закликає світові ритейлери відмовитися від неточної назви і натомість називати його "капелюх Еквадору", захистивши цю перевірену часом традицію від імітаторів.
Раніше ми писали про "зовсім неможливе" явище: як алюміній потрапив до давньокитайського артефакту третього століття.
А також ми розповідали про пошуки справедливості: Камерун прагне повернути 40 тис. культурних об'єктів з німецьких музеїв.