"Як справи, вовченя?": вовки впізнають людські голоси не гірше за собак
Нещодавнє дослідження довело, що вовки, як і собаки, мають здатність розпізнавати і реагувати на людські голоси, особливо на ті, які їм знайомі. Це відкриття поглиблює наше розуміння процесу одомашнення собак та міжвидової динаміки.
Хоча багато тварин можуть розрізняти свій власний вид і впізнавати знайомих особин за допомогою різних ознак, таких як вигляд, запах або звук, здатність розрізняти представників інших видів зустрічається відносно рідко. Однак ця здатність, відома як гетероспецифічна дискримінація, має кілька еволюційних переваг, включаючи розпізнавання сигналів тривоги від інших видів та ідентифікацію конкретних особин у змішаних спільнотах, пише IFLScience.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Попередні дослідження гетероспецифічної дискримінації здебільшого зосереджувалися на домашніх тваринах, таких як собаки. Собаки демонструють неабияку здатність не лише розрізняти різні людські голоси, але й визначати стать, емоційний стан та голосові характеристики.
Враховуючи зв'язок між сірими вовками (Canis lupus) і домашніми собаками, група дослідників вирішила з'ясувати, чи володіють вовки здатністю розпізнавати людські голоси.
Холлі Рут-Гаттерідж, співавторка дослідження з Університету Лінкольна, пояснила, що давня теорія припускає, що собаки набули здатності розрізняти людські голоси в результаті селекції. Щоб перевірити цю гіпотезу, дослідники звернули свою увагу на вовків, оскільки в їхньому випадку не відбувалося ніякого спрямованого людиною відбору.
Для проведення дослідження Рут-Гаттерідж та її колеги провели експерименти за участю 24 сірих вовків, яких утримували в п'яти різних зоопарках і парках дикої природи в Іспанії. Серед піддослідних були як самці, так і самки вовків віком від одного до 13 років. Всі вовки народилися і виросли в неволі, акліматизувалися до присутності людей, зокрема їхніх доглядачів, які регулярно взаємодіяли з тваринами і давали їм винагороду.
Дослідники використовували експерименти з відтворенням, в яких динаміки були налаштовані так, щоб видавати голоси різних незнайомих людей, які вимовляли певні фрази. Вовки швидко звикали до цих незнайомих голосів, втрачаючи до них інтерес, оскільки ті не мали до них жодного стосунку. Згодом дослідники вмикали записи голосів їхніх доглядачів, які вимовляли фрази на кшталт "Привіт, як справи, вовченята?" або "Привіт, малята, доброго ранку, як справи?".
Подібно до того, як домашні собаки реагують на своїх господарів, вовки показували жести впізнавання і спрямовували свою увагу на тих, хто говорив. Щоб переконатися, що така реакція не була випадковою, дослідники повторно відтворили голоси незнайомих людей, в результаті чого тварини знову втратили інтерес.
Щоб виключити можливість випадкового впізнавання або специфічної асоціації з певною фразою, команда далі відтворювала записи, на яких доглядачі говорили випадкові фрази, а не знайомі. Примітно, що вовки продовжували реагувати на конкретні голоси, а не на зміст фраз.
Рут-Гаттерідж пояснила: "Найімовірніше, багато видів слухають нас і пізнають нас як особистостей". Це відкриття свідчить про те, що тварини можуть брати участь у більшій кількості міжвидових взаємодій, ніж передбачалося раніше.
Раніше ми розповідали, що сталося з кіньми та куди зникли 7 пальців. Виявляється, еволюція забрала важливе.
А також ми розповідали, як вдалося захопити світ пухнастим колонізаторам. Однак походження домашніх котів та їхні стосунки з людиною залишаються оповитими таємницею.