Пухнасті колонізатори. Як коти давнини захоплювали світ, подорожуючи морем

Питання про те, наскільки одомашненими є коти, залишається предметом дискусій серед науковців через їхню неймовірну схожість за зовнішнім виглядом та поведінкою з дикими побратимами. Деякі експерти навіть класифікують їх як "напівдомашніх", з чим може погодитися багато власників котів, пише Treehugger.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Коти, як правило, зберігають більший ступінь своїх природних інстинктів і мисливських навичок порівняно з собаками, що робить їх менш залежними від допомоги людини. Хоча багато котів виявляють прихильність до людей, вони заслужили репутацію відлюдькуватих.

На жаль, геномні дослідження показали, що котам приділяється недостатньо уваги. Як наслідок, важливі деталі про наших котячих супутників залишилися в тіні, як зазначає Єва-Марія Гайгль, генетикиня-еволюціоністка з Інституту Жака Моно в Парижі, яка очолила дослідження 2016 року. Гейгль наголошує, що наші знання про історію та розселення давніх котів є обмеженими.

Однак вона та її колеги активно працюють над усуненням цієї прогалини в знаннях. Вони проаналізували мітохондріальну ДНК, вилучену з 209 останків стародавніх котів. Ці зразки знайшли на більш ніж 30 археологічних розкопках у Європі, на Близькому Сході та в Африці, і вони жили в період від 15 000 до 300 років тому — в епоху, що охоплює зародження сільського господарства та промислову революцію.

Дослідниця та її команда зробили захопливе відкриття, показавши паралельний розвиток котів і людства протягом всієї історії. Основні віхи людської цивілізації, такі як розвиток сільського господарства та мореплавства, відіграли значну роль у виведенні котів на світову арену.

Гейгль пояснює, що їхнє дослідження вперше виявляє давні зв'язки між людьми та котами. Коти з Близького Сходу супроводжували людей у їхніх подорожах у доісторичні часи, а коти з Єгипту відігравали аналогічну роль у класичні часи, фактично завоювавши античний світ. Ці коти стали предками наших сучасних домашніх котів по всьому світу.

Попередні дослідження вже давали нечітке уявлення про те, коли люди почали одомашнювати котів. У 2004 році вчені виявили на Кіпрі 9500-річне людське поховання з останками кота, що вказує на те, що люди одомашнили котів ще до появи сільського господарства. Родючий півмісяць, місце де землеробство зародилося близько 12 000 років тому, став практичною причиною для людей об'єднуватися з котами через загрозу, яку гризуни становили для запасів зерна.

Особливе місце для котів займав Стародавній Єгипет, де їх, ймовірно, одомашнили приблизно 6 000 років тому, а пізніше широко муміфікували. А проте в наших знаннях про історію взаємодії людини і котів залишаються значні прогалини, що надихнуло Гейгль та її колег, Клаудіо Оттоні і Тьєррі Гранжа, заглибитися в цю тему.

Дослідники помітили, що популяції котів пройшли дві хвилі розширення. Перша хвиля відбулася в ранніх селах Близького Сходу, де дикі коти з чітко вираженою мітохондріальною лінією процвітали поряд з людськими громадами, а згодом поширилися на Середземноморський регіон. Спочатку дикі коти скористалися великою кількістю здобичі, яку приваблювала їхня присутність у сховищах, що спонукало фермерів прихистити їх через їхню корисність у боротьбі з гризунами.

Друга хвиля експансії відбулася через тисячі років, коли нащадки єгипетських домашніх котів розселилися по всій Африці та Євразії. Дослідники виявили наявність певної мітохондріальної лінії в багатьох муміях єгипетських котів, яку вони також знайшли у сучасних котів з Болгарії, Туреччини та країн Африки на південь від Сахари.

Дослідники пов'язують таку швидку експансію котів з появою морських подорожей. Моряки, як і фермери, стикалися з проблемами, пов'язаними з гризунами, які намагалися пограбувати їхні запаси їжі. Як наслідок, моряки брали на борт котів, щоб контролювати популяцію гризунів. Гейгль та її команда навіть ідентифікували лінію ДНК у котячих рештках, знайдених на місці стоянки вікінгів на півночі Німеччини, що датується восьмим-одинадцятим століттями.

Враховуючи схильність вікінгів до набігів, цілком ймовірно, що вони відіграли значну роль у поширенні котів по всій Європі. Хоча коти принесли незмірну радість у незліченну кількість людських життів, вони мають більше спільного з вікінгами, ніж можна було б припустити на перший погляд.

Протягом останніх століть коти продовжували колонізувати нові території разом з людьми-дослідниками, що часто призводило до руйнівних наслідків. Нещодавнє дослідження показало, що коти сприяли вимиранню понад 60 видів птахів і продовжують становити загрозу для щонайменше 430 інших видів.

Раніше Фокус писав, хто насправді винен у вимиранні мамонтів.

А також ми розповідали про древнє кладовище вимерлих предків слонів: знайдено скам'янілості гомфотерів, яким 6 млн років.