Опівнічний шабаш. Щороку десятки самок акул-молотів збираються у Французькій Полінезії
Кожного південного літа дослідники спостерігають за загадковим скупченням мешканців океану, які в інший час вважають за краще вести вельми відокремлений спосіб життя.
Цікаву картину щорічно спостерігають учені на атолах Рангіроа й Тікехау у Французькій Полінезії: щоліта в повний місяць тут збираються десятки акул-молотів. Примітно, що участь у цій дії беруть тільки самки, пише Live Science.
Учені зазначають, що це триває щоліта протягом останніх 10 років, до того ж пік чисельності акул у цьому місці припадає саме на повний місяць. Зазначимо, що великі акули-молоти перебувають під загрозою зникнення та, як правило, вважають за краще вести вельми відокремлений спосіб життя.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Ці акули з'являються навколо отворів на двох сусідніх атолах — Рангіроа й Тікехау — в архіпелазі Туамоту. Зазначимо, що атол являє собою кільцеподібний острів або кораловий риф, який оточує лагуну, що утворилася внаслідок руйнування землі.
Улітку 2020 і 2021 років на двох атолах, розташованих на відстані 15 кілометрів один від одного, дослідники зареєстрували 54 самки великої акули-молота (Sphyrna mokarran), а також одну особину, стать якої вченим так і не вдалося визначити. Дослідники також виявили, що більш ніж половина самок були тут сезонними мешканцями — тобто проводили в цих місцях до 6 днів на місяць у середньому протягом 5 місяців. Учені зазначають, що самки збиралися на глибині від 45 до 60 метрів — здебільшого всі вони блукали по дну плато, незалежно одна від одної.
Зазначимо, що великі акули-молоти, як правило, ведуть поодинокий спосіб життя, а тому велике скупчення самок вельми заінтригувало дослідників. Науковці вважають, що акули насправді не мають стосунку одна до одної, проте їх, імовірно, привертають зовнішні чинники. Ба більше, вчені вважають, що ці чинники пов'язані з місячним циклом і присутністю орлиних скатів.
Учені спостерігали за самками акул-молотів і виявили, що пік їхньої чисельності припадає на дні незадовго до й після повного місяця. Передбачається, що це якось більшує їхню здатність полювати навколо атолів у нічний час. Інша теорія припускає, що акули могли реагувати на зміни в геомагнітному полі планети в міру того, як Місяць прибуває або спадає.
Результати дослідження показують, що "шабаш" акул-молотів збігається з великим скупченням орлиних скатів, які збираються тут для розмноження. Акули полюють на цих самок, а тому вчені вважають, що вони можуть з'являтися в одне й те саме місце і в той самий час, бо шлюбний період скатів насправді вельми передбачувана подія.
Ще одним імовірним винуватцем вважається підвищення температури води після зимових місяців, яке також здатне приваблювати хижаків. Дослідники порівняли свої спостереження з довгостроковими даними, зібраними на атолах, і показали, що деякі акули повертаються щоліта протягом 12 років. Цікаво, що за весь цей час, влітку тут з'являються лише самки, самців також спостерігали в цих краях, але лише із серпня по жовтень.
Раніше Фокус писав про те, що величезна біла акула припливла на "шабаш" біля берегів Кейп-Коду.