Таця для людських сердець. Археологи виявили статую мезоамериканської культури (фото)
Статуї чакмул демонструють значну різноманітність завдяки своїм особливостям, включаючи варіації в орієнтації голів, які можуть бути спрямовані як вправо, так і вліво, а в деяких випадках — вгору.
Дослідники з Національного інституту антропології та історії (INAH) продовжують відкривати сторінки минулого та знаходити неймовірні артефакти, як от скульптуру атланта, що належить до культури мая. Цього разу вони зробили важливе археологічне відкриття у стародавньому місті Пацкуаро, Мексика. Ця знахідка — добре збережена статуя чакмул, характерна форма мезоамериканської скульптури, яка зазвичай показує фігуру, що лежить на спині. Ці скульптури часто асоціюються із зображеннями вбитих воїнів, які несуть підношення бога, пише HeritageDaily.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Походження терміну "чакмул" залишається загадковим, а його авторство приписують Августу Ле Плонжону, який у 1875 році надав цю назву скульптурі, яку він разом із дружиною відкопав у храмі орлів та ягуарів у Чичен-Іці. Ле Плонжон припустив, що "чакмул" з мови юкатеанських мая означало "лапа, швидка, як грім".
Скульптури чакмул часто знаходили по всьому мезоамериканському регіону, від Мічоакану в Мексиці до Сальвадору. Найдавніші відомі приклади цих скульптур можна простежити до 800 і 900 років нашої ери.
Нещодавнє відкриття статуї чакмул у Пацкуаро відбулося під час будівельних робіт, і примітно, що статуя знаходилася в незвичному для неї середовищі, будучи частиною будівельних матеріалів, призначених для розбудови міста.
Ця статуя виготовлена з базальту і має розміри 90 сантиметрів у довжину і 80 сантиметрів у висоту. За попередніми оцінками, статуя, ймовірно, датується пізнім посткласичним періодом, що охоплює період з 1350 по 1521 рік нашої ери.
Представники INAH розповіли про історичне значення цих скульптур, зазначивши, що в культурі мая вони називалися "чакмул" і використовувалися як ритуальний "течкатл" (жертовний вівтар) у доіспанські часи. Піднос, мабуть, призначався для того, щоб на нього клали жертвоприношення (яким, найчастіше, було людське серце).
Раніше Фокус писав про прикрасу для носа, зроблену з людської кістки, яку археологи виявили міста мая Паленке.
А також ми розповідали про загублені сторінки історії. Українські археологи виявили незвичайні поховання й артефакти.