У Сонячній системі відбуваються активніші процеси, ніж вважалося: що діється в Хмарі Оорта
Нове дослідження показує, що зовнішня оболонка нашої зоряної системи є більш активною, ніж припускали вчені.
Час від часу в нашу Сонячну систему з міжзоряного простору потрапляють комети або астероїди. Найвідомішими серед таких об'єктів стали Оумуамуа та комета 2I/Борисова. Тоді можна було б припустити, що в минулому принаймні кілька міжзоряних об'єктів мали впасти на Землю. Але міжзоряних метеоритів так і не було виявлено. Нове дослідження, опубліковане у виданні Icarus стверджує, що це пов'язано з тим, що Хмара Оорта є набагато активнішою, ніж думали вчені, пише Universe Tosay.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Хмара Оорта являє собою регіон космосу, який наповнений крижаними тілами і оточує найдальші куточки Сонячної системи. Тут ще відчувається гравітаційний вплив Сонця, щоб місцеві об'єкти і сама Хмара Оорта кружляли навколо нашої зірки.
Коли інша зірка пролітає близько до Сонця, то об'єкти з Хмари Оорта можуть відправиться у внутрішню частину Сонячної системи і, наприклад, стати довгоперіодичними кометами. Вчені ніколи не бачили Хмару Оорта безпосередньо, але знають, що вона існує завдяки особливому руху комет.
Астрономи можуть розрізняти об'єкти в Хмарі Оорта та міжзоряні об'єкти завдяки їхнім орбітам. Міжзоряні об'єкти мають гіперболічну орбіту, а це означає, що якщо стежити за їхнім рухом без впливу гравітації Сонця, то вони продовжать свій політ у міжзоряний простір і ніколи не повернуться назад. З іншого боку, об'єкти з Хмари Оорта мають замкнутий орбітальний шлях. Вони можуть подорожувати в найвіддаленіші регіони космосу, але завжди із Сонцем їх пов'язує гравітація зірки.
Деякі міжзоряні об'єкти можуть наблизитися до Юпітера або іншої планети, і гравітація такого світу може змінити орбіту руху міжзоряного об'єкта так, що він стане гравітаційно пов'язаний із Сонцем. Так, деякі міжзоряні об'єкти можуть виглядати схожими на об'єкти з Хмари Оорта. Вважалося, що подібний об'єкт дуже рідко може отримати гіперболічну орбіту.
Але автори дослідження спостерігали деякі метеорити з гіперболічними траєкторіями польоту. Об'єднавши кілька зображень траєкторії польоту метеорита, можна розрахувати шлях його входу в атмосферу Землі.
Як показує нове дослідження, вчені вивчили метеорит, який був виявлений торік і він мав гіперболічну орбіту. Вчені дійшли висновку, що такої орбіти він набув через процеси, які відбуваються в Хмарі Оорта і він не є міжзоряним об'єктом. Вчені вивчили ще 6 метеоритів з гіперболічними орбітами і дійшли аналогічних висновків. Це означає, що більшість таких метеоритів не є міжзоряними об'єктами, а Хмара Оорта є більш активною, ніж передбачалося раніше.
Як уже писав Фокус, у листопаді та грудні до нашої планети підлетять на небезпечно близьку відстань 5 астероїдів різних розмірів. При цьому один з них має ширину понад 1 км. Також вчені очікують появу в нічному небі в грудні яскравої короткоперіодичної комети.