Який смак у радіоактивного плутонію: хоч би як страшно це звучало, але в науки є відповідь
Річ у тім, що одна людина по-справжньому скуштувала на смак одну з найбільш токсичних і радіоактивних речовин на планеті.
Зростаюча кількість людей у Мережі, мабуть, надихнувшись гучним фільмом Оппенгеймер, тепер поставили собі питання, а який на смак плутоній, пише IFLScience.
Ще більше хвилювань викликали результати пошуку в Google, які стверджують, що нібито плутоній має кисло-солодкий смак. Річ у тім, що пошук видає опис цукерок, які співзвучні за назвою Plutonium Pear Nuclear Energy Powder і справді, мають кисло-солодкий смак. Інша справа, справжній плутоній.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Радіоактивний метал сріблясто-білого кольору часто описується, як такий, що має металевий смак. Звідки ми про це знаємо? Американський хімік на ім'я Дональд Мастік дійсно спробував плутоній, щоправда, сталося це ненавмисно.
У 1944 році Дональд Мастік і його колега Артур Валь працювали в лабораторії в рамках Мангеттенського проєкту. Вони використовували флакон із 10 міліграмами хлориду плутонію, розчиненого в розчині кислоти. Під час експерименту флакон раптово вибухнув, унаслідок чого Мастик вдихнув і проковтнув частину плутонію.
В один момент учений зазнав впливу однієї з найбільш токсичних і радіоактивних речовин, відомих людству. Мастик швидко упакував флакон у контейнер і звернувся по допомогу до доктора Луї Хемпельманна, директора групи охорони здоров'я в Лос-Аламосі.
У підсумку, обличчя Містика було ретельно очищено, але його шкіра все ще залишалася забрудненою одним мікрограмом плутонію. Але проблема полягала ще й у тому, що частина плутонію потрапила і в рот Мастика. Доктор Луї Хемпельманн прописав Мастику спеціальний розчин для полоскання рота, що складається з тринатрійцитрату і бікарбонату натрію. Суміші вдалося прибрати більшу частину плутонію, але дихання Мастика все одно випромінювало радіоактивні частинки, спричиняючи спрацьовування іонізаційної камери навіть на відстані майже 2 метрів.
Хемпельманну довелося промити шлунок Мастіка, щоб витягти з організму плутоній, що залишився, внаслідок чого доктор витягнув близько 60 нанограмів елемента. Аналізи сечі тоді показали, що в організмі хіміка залишається ще менше ніж 1 мікрограм плутонію. Навіть через десятиліття аналізи показували сліди плутонію в організмі Мастика.
Попри приголомшливу дозу плутонію, Мастик прожив довге і продуктивне життя. Він помер 2000 року у віці 80 років від ускладнень, пов'язаних із хворобою Паркінсона.
Нагадаємо, вчені виявили рідкісний радіоактивний плутоній позаземного походження. Експерти припустили, що він виник у двох або більше наднових, які сталися поблизу Землі, на відстані близько 150-350 світлових років.