Природа проти виховання. Чи справді у тварин на Землі є інстинкти

У тваринному світі різні види, ймовірно, мають інстинктивні способи знайти свій шлях у житті. Наприклад, морські черепахи, що вилупилися, знають, куди рухатися, щоб дістатися океану при місячному світлі; птахи мігрують на тисячі кілометрів і не відхиляються від маршруту, а матері-левиці знають, як годувати грудьми, захищати та навчати своє потомство, пише Live Science.

Однак у науковому світі все ще триває дискусія на тему "природа проти виховання", де вчені намагаються зрозуміти, чи справді поведінку тварин можна вважати інстинктами. За словами психобіолога розвитку з Міжнародного університету Флориди Роберта Ліклітера, говорити про інстинкти насправді неможливо, якщо не зважати й на зворотний бік медалі — навчання та набуття.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Інакше кажучи, вчений вважає, що "інстинкти" як такі являють собою поведінку, на яку впливають одразу кілька неочевидних чинників. Наприклад, довгий час вчені вважали, що домашні птахи, такі як кури, гуси та качки, ідентифікують свою матір за допомогою інстинкту, тобто, вродженої, зумовленої, генетично сформованої тенденції, яка здавалася незрозумілою.

Проте все змінилося 1963 року, коли Гіблберт Готліб зробив революційне відкриття. Він виявив, що домашні птахи визначають свою матір за допомогою вокалізацій, цей процес працює та у зворотний бік — пташенята видають власні вокалізації ще на ембріональній стадії розвитку. У цей момент прийшло нове розуміння того, що вчені мають на увазі під "інстинктом", а також з'явилося питання: чи існує взагалі запрограмована поведінка?

За словами поведінкового нейробіолога Марка Блумберга, часто те, що люди називають інстинктом, є поведінкою, яка надійно виробляється у виду. Наприклад, сам учений називає здатність кішки приземлятися на ноги або здатність метелика-монарха мігрувати на тисячі кілометрів — "типовою поведінкою для вида".

Утім, у противників цієї теорії є свої контраргументи. Наприклад, учені стверджують, що існує ціла низка моделей поведінки, специфічних для визначення видів. Ще одним аргументом називають те, що організми при народженні не мали достатнього досвіду, щоб визначити певну поведінку.

Але переживання починаються ще до народження, як у випадку з вокалізацією дитинчат качки. Ба більше, існує безліч моделей поведінки, які вчені раніше вважали інстинктами, поки наука не розкрила їхню внутрішню структуру.

Наприклад, деякі дослідники вважають, що морські черепахи можуть переміщатися океанами, оскільки мають щось на кшталт "магнітного компаса". Однак це не запрограмований інстинкт, оскільки на нього впливає магнітне поле Землі. Так само кішка не знала б, як приземлитися на ноги, якби її виношували й народили в космосі, що вказує на те, що така поведінка не просто закодована в наших генах. Але вчені все ще не до кінця розуміють, як це працює.

Таким чином вчені вважають, що питання спочатку було поставлено неправильно. За словами Блумберга, важливо розуміти, що гени не диктують поведінку, як "перемикач", а деякий життєвий досвід може змінити поведінку наших генів.

Раніше Фокус писав про те, що вчені розповіли, чому тварини облизують своїх новонароджених.