Розділи
Матеріали

Таємницю розгадано. Причину високої радіоактивності чорнобильських кабанів знайдено

Ксенія Романова
Фото: Unsplash | Чорнобильська зона відчуження з часом перетворилася на доволі незвичайний заповідник дикої природи

Протягом десятиліть, поки інші тварини поступово відновлювалися від наслідків аварії на ЧАЕС, кабани, які проживають на території зони відчуження, продовжували бути джерелом радіації. Вченим нарешті вдалося дізнатися загадкову причину такого стану, і те, що вони з'ясували, здивувало їх, розповівши про катастрофу, що передувала 1986 року.

Вчені вже багато років дивувалися з приводу збереженої радіоактивності у чорнобильських кабанів, на відміну від інших диких тварин у регіоні. Недавнє їхнє дослідження змогло відкрити завісу таємниці, несподівано виявивши, що аварія на ЧАЕС була далеко не першим випадком, за якого ці кабани отримували серйозну дозу опромінення. Про непросту долю цих тварин і пережитий ними ядерний терор людства пише IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Нещодавнє дослідження, опубліковане в журналі Environmental Science and Technology, показало, що чорнобильські кабани постраждали не тільки від катастрофи 1986 року, а й від випробувань атомної бомби ще в 1960-х роках. Команда з Віденського університету та Лейбніцького університету Ганновера розгадала цю таємницю, коли вони виявили, що радіоактивність кабанів зумовлена як цезієм-137 з Чорнобиля, так і цезієм-135 з більш ранніх ядерних випробувань. Цезій-137, період напіврозпаду якого становить трохи більше ніж 30 років, мав би значно зменшитися до теперішнього часу, проте рівень радіації в організмі кабанів залишався напрочуд постійним.

Використовуючи передові мас-спектрометричні методи, дослідники визначили цезій-135, який має набагато триваліший період напіврозпаду, як ключовий фактор. Професор Георг Штайнхаузер, член Консультативної ради з радіаційного захисту при Федеральному міністерстві охорони здоров'я Австрії та автор дослідження, зазначив, що стійкість цього ізотопу важко виявити без спеціального обладнання, але точні вимірювання все ж змогли виявити його присутність. І виною всьому була далеко не одна аварія, а випробування зброї масового ураження, що проходили раніше і залишили відбитки на місцевій екосистемі на десятиліття.

У 1960-х роках Радянський Союз провів безліч випробувань атомної бомби, причому значна частина робіт була зосереджена на архіпелазі Нова Земля в Північному Льодовитому океані. На цьому віддаленому полігоні, який часто називають Північним випробувальним полігоном, у період з 1954 до 1990 року було здійснено 130 ядерних вибухів. Одним із найбільш сумнозвісних випробувань стала "Цар-бомба" 1961 року, найбільший із коли-небудь зареєстрованих ядерних вибухів, потужність якого становила 50 мегатонн. Унаслідок цих випробувань в атмосферу було викинуто величезну кількість радіоактивних ізотопів, зокрема цезію-135, що сприяло глобальному випадінню радіоактивних опадів і забрудненню довкілля.

Велика програма випробувань на Новій Землі включала не тільки наземні, а й підземні та підводні вибухи. Радіоактивні опади від цих випробувань поширилися всією Арктикою і за її межами, зачепивши широкий спектр навколишнього середовища. Цезій-135, що має тривалий період напіврозпаду, опинився серед ізотопів, які осіли в ґрунті та воді, ставши частиною місцевих і регіональних екосистем. Арктичні умови, що характеризуються повільним розкладанням і довговічним льодом, сприяли збереженню цих радіоактивних матеріалів, дозволяючи їм залишатися в навколишньому середовищі протягом десятиліть.

Екологічний вплив цих випробувань на багато територій, включно з частиною України, було задокументовано в різних дослідженнях. Так, у комплексному дослідженні "Екологічні наслідки випробувань ядерної зброї на Новій Землі в період 1955-1990 років", проведеному Вільямом Лейтом і його колегами, розглядається розподіл і стійкість радіоактивних ізотопів у регіоні. Їхнє дослідження чітко дало зрозуміти, як радіоактивні опади від радянських ядерних випробувань сприяли забрудненню диких тварин через довгострокові екологічні процеси.

Чорнобильські кабани вживають особливий гриб, який поглинає цезій із ґрунту цезій із ґрунту
Фото: Unsplash

То звідки в диких чорнобильських кабанах узялося таке незвичайне джерело радіації? Відповідь виявилася доволі простою — раціон кабанів на цей момент став вирішальним фактором. Вони споживають оленячі трюфелі — гриб, який поглинає цезій із ґрунту. Ці трюфелі, поховані на глибині 20-40 сантиметрів під землею, накопичили цезій, отриманий внаслідок ядерних випробувань за часів холодної війни та під час аварії на ЧАЕС. Завдяки такому подвійному забрудненню в кабанів зберігається високий рівень радіації, тоді як інші дикі тварини демонструють ознаки відновлення, не піддаючи свій організм постійним джерелам опромінення.

Чорнобильська зона відчуження загалом перетворилася на доволі незвичайний заповідник дикої природи, демонструючи стійкість природи перед обличчям антропогенних катастроф і вплив на неї відсутності людини. Дослідження, опубліковане в журналі Frontiers in Ecology and the Environment 2021 року, засвідчило, що великі ссавці, як-от вовки, ведмеді й рисі, процвітають за відсутності втручання людини. Це зростання різноманітності та чисельності диких тварин можна порівняти з природними заповідниками, що охороняються, що показує, як екосистеми можуть відновлюватися після усунення антропогенного тиску і відходу людини із зони її безпосереднього впливу на них.

Птахи в Чорнобильській зоні також чудово пристосувалися до радіації. Дослідження Університету Південної Кароліни, опубліковане в журналі Frontiers in Pharmacology у 2021 році, показало, що деякі види птахів виробили вищий рівень антиоксидантів, щоб протистояти шкідливому впливу радіації. Ця адаптація демонструє унікальну еволюційну реакцію диких тварин на складне середовище зони відчуження, що різко змінилося в один момент.

Раніше Фокус писав про бразильський гриб, який муміфікує своїх жертв. Цей новий вид перетворює жертву на мумію, наповнену соком, а потім з її тіла проростає дивовижне стебло пурпурного кольору.

Також Фокус писав про те, як тисячі військових РФ зазнали опромінення в Чорнобилі. За словами співробітника АЕС Василя Давиденка, дослідника, який 25 років працював у Зоні відчуження, тут немає жодної будівлі, в яку б не зайшли росіяни. Виносили меблі, стільці та килими, а їжу готували на радіоактивних дровах.

Цей матеріал має виключно інформаційний характер і не містить порад, які можуть вплинути на ваше здоров'я. Якщо ви відчуваєте проблеми, зверніться до фахівця.