Одного чоловіка було мало: неочікувана правда про спартанських жінок

У стародавній Спарті, відомій своїми грізними воїнами, суспільство також вирізнялося своїм ставленням до жінок, які користувалися більшою освіченістю та автономією порівняно з іншими грецькими містами-державами. Одним з незвичайних аспектів спартанської культури, як зазначає класичний вчений Ендрю Скотт, була практика, що дозволяла жінці бути одруженою з двома чоловіками одночасно, пише Big Think.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Скотт посилається на стародавні джерела, які підтверджують цю практику, хоча її тривалість і поширеність залишаються незрозумілими. Він припускає, що цей звичай міг природно розвинутися з унікального підходу Спарти до шлюбу і дітонародження.

Основною метою шлюбу в Спарті було народження здорового потомства, а цінність шлюбу вимірювалася його здатністю породжувати дітей.

Спартанці вірили, що найздоровіші діти народжуються від найздоровіших батьків. І чоловіків, і жінок заохочували займатися фізичними вправами, щоб покращити їхню фізичну підготовку як потенційних батьків.

Чоловіки з дружинами часто жили окремо, що посилювало бажання і, теоретично, призводило до народження здорових дітей. Одружені спартанці продовжували проживати з іншими чоловіками, поки їхні діти були маленькими, а батьківські обов'язки розподілялися колективно.

Ця практика відображала егалітарну соціальну структуру Спарти, де юнаки повинні були жити, навчатися та обідати разом.

Залишатися неодруженим у Спарті не заохочувалося, частково через суспільний акцент на продовженні роду для успіху держави. Неодружені чоловіки зазнавали публічного приниження, тоді як ті, хто мав трьох і більше синів, отримували звільнення від військової служби та податкових зобов'язань.

Багатоженство давало різні переваги, наприклад, молодій жінці, одруженій зі старшим чоловіком, дозволялося мати молодшого партнера для народження здорового потомства, або неодруженому чоловікові, який мав дітей від заміжньої жінки, виконувати свій громадянський обов'язок, не одружуючись з нею.

Крім того, брати могли ділити дружину, щоб зберегти спадщину, а жінка з двома чоловіками могла забезпечити безперервність дітонародження, навіть якщо один із них перебував на військовій службі.

Інформація про цю практику походить переважно від зовнішніх спостерігачів, тому справжні почуття спартанців, які брали участь у таких шлюбах, залишаються майже невідомими.

Раніше Фокус писав, що іслам не є корінним для Перської затоки. Нове відкриття археологів доводить, що до масштабної ісламізації у 610 рр. н. е. в Перській затоці було поширене християнство.

Також ми розповідали про унікальний некрополь, виявлений турецькими вченими. Його знайшли в Каппадокії.