Крихітні акваланги. Вчені нарешті з'ясували, навіщо ящірки носять на голові бульбашки повітря
Дослідники провели експеримент і виявили, що ці крихітні бульбашки повітря на мордочці допомагають ящіркам довше перебувати під водою.
Кілька років тому водяні аноліси (Anolis aquaticus) потрапили в заголовки газет, коли їх помітили в струмках Коста-Рики з блискучими бульбашками на голові. Вченим знадобилося кілька років і експериментів, щоб нарешті зрозуміти, навіщо вони це роблять, пише Science Alert.
У новому дослідженні екологиня з Університету Бінгемтона Ліндсі Свірк провела експеримент, що дає нове уявлення про цю дивну адаптацію, яку розвинули ящірки, ймовірно, щоб уникнути хижаків у лісі. Свірк зазначає, що її експеримент справді важливий, оскільки він вперше показує адаптивне значення бульбашок. Результати показують, що ящірки використовують ці сфери з повітрям як крихітні акваланги, які допомагають їм дихати.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Під час експерименту Свірк зібрала 30 водних анолісів із лісового будинку, а потім половину з них опрацювала, наносячи пом'якшувальний зволожувальний крем на маленькі мордочки, тоді як контрольна група не проходила цю процедуру.
Відомо, що шкіра ящірки гідрофобна, що дає змогу повітрю дуже щільно прилипати до шкіри — саме це й потрібно для утворення бульбашки. Якщо шкіру покрити пом'якшувальним засобом, повітря не прилипатиме до поверхні шкіри, а тому бульбашки не зможуть утворюватися.
На наступному етапі експерименту анолісів по одному випускали в резервуар, наповнений прісною проточною водою, оснащений одним каменем під поверхнею. Поведінку ящірок було записано на плівку.
Результати показують, що всі, крім двох анолісів, одразу ж пірнули та причепилися до затопленого каменю. Але найцікавішим було те, що ящірки, здатні утримувати бульбашки повітря на своїй морді, могли залишатися під водою на 30% довше, ніж ті, хто піддався обробці зволожувальним засобом.
Таким чином, Свірк дійшла висновку, що надлишкове повітря, яке переносять усередині й на гідрофобній поверхні тіла напівводних анолісів, працює як акваланг людини-пірнальника, подовжуючи час занурення, надаючи додатковий об'єм доступного повітря.
Ба більше, експеримент Свірк підтверджує, що водні аноліси — перші відомі хребетні тварини, які використовують бульбашки, щоб дихати під водою.
Зазначимо, що водні аноліси зовсім не єдині тварини, які використовують бульбашки повітря — комахи також використовують їх, щоб залишатися під водою довше. Оскільки комахи такі маленькі, вони навіть можуть покладатися на кисень, який дифундує в бульбашку, щоб продовжувати дихати під час занурення. Тепер учені проводять цей експеримент із водними анолісами, вимірюючи рівень кисню у воді, щоб зрозуміти, чи можуть вони, так само як і комахи, покладатися на кисень, що дифундує в міхур.
Дослідники вважають, що у напівводних рептилій навколо голови можуть розташовуватися резервні повітряні кишені, що дають їм змогу наповнювати основну. За словами Свірк, саме це вона хоче перевірити в наступних дослідженнях.
Раніше Фокус писав про те, що вчені відкрили новий вид вимерлої ящірки, яку раніше вважали стародавнім птахом.