49 років тому апарати NASA випадково знищили життя на Марсі: чому вчені так вважають (фото)
Автори дослідження припускають, що не зовсім вдалий експеримент із пошуку позаземного життя на Червоній планеті призвів до її знищення.
1975 року космічний апарат NASA "Вікінг-1" вийшов на орбіту навколо Марса, щоб ретельно дослідити Червону планету. Незабаром він відправив на поверхню Марса два посадкові модулі, які увійшли в історію, як перші апарати США на поверхні Червоної планети. Автори дослідження, опублікованого в журналі Nature Astronomy, вважають, що ці апарати випадково вбили позаземне життя на Марсі. Як це сталося? Про це пише Space.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Посадочні модулі NASA збирали зразки ґрунту на Марсі та проводили їх дослідження за допомогою бортових лабораторій. Але вчені майже 50 років тому мало що знали про умови навколишнього середовища на Марсі. Тому метод виявлення потенційного мікробного позаземного життя на Червоній планеті був створений на основі методів, які використовуються для ідентифікації мікробів на Землі.
Апарати NASA додавали воду і поживні речовини в зразки ґрунту і шукали будь-які ознаки, які б вказали на існування марсіанських мікробів. Ці ознаки були пов'язані з реакцією мікробів на введені воду і речовини.
У результаті обидва посадкові модулі NASA передали на Землю інформацію про те, що вони виявили на Марсі позаземне мікробне життя. Але подальші дослідження привели більшість вчених до висновку, що насправді ніякого життя на Червоній планеті виявлено не було й існують альтернативні пояснення отриманим результатам.
Водночас автори нового дослідження вважають, що насправді, апарати NASA, можливо, дійсно виявили життя на Марсі. Але метод пошуку цього життя випадково призвів до загибелі марсіанських мікробів.
Вчені вважають, що через те, що Марсі сухіше, ніж навіть у найсухішому місці на Землі, марсіанські мікроби, як і земні в таких самих умовах, отримують воду через солі, що витягують вологу з атмосфери. Тому будь-яке марсіанське життя є дуже чутливим до додавання рідкої води. Одна зайва крапля води поставити під загрозу їхнє існування. Принаймні це точно стосується земних мікробів, що мешкають у дуже сухих умовах. Але вчені вважають, що те ж саме вірно і для марсіанського життя.
За словами вчених, марсіанському життю потрібна вода, як і більшості форм життя на Землі. Але в результаті дослідження апаратами NASA цієї води додали занадто багато. Тому посадкові модулі могли виявити позаземне життя на Марсі, але потім самі ж його і вбили.
Автори дослідження порівнюють експерименти апаратів NASA на Марсі з пошуку позаземного життя з тим, як якщо б на Землю прибули інопланетяни і побачили в пустелі людину. З огляду на те, що люди здебільшого складаються з води, то інопланетяни могли б взяти і викинути людину в океан, щоб її врятувати. Чи довго б змогла прожити людина у відкритому океані? Швидше за все ні, і це, можливо, сталося і з марсіанськими мікробами, які опинилися в подібній ситуації.
Тому вчені вважають, що життя на Марсі потрібно шукати не там, де є вода, а там, де є солі. Марсіанські мікроби могли адаптуватися до сильної зміни навколишнього середовища на Марсі, адже вважається, що ця планета мільярди років тому була трохи схожа на Землю. Там було багато рідкої води на поверхні і було набагато тепліше, ніж зараз.
Автори дослідження кажуть, що найперспективнішими місцями для пошуку марсіанських мікробів є ґрунт із такими солями, як хлорид натрію, хлорати і перхлорати. Ці солі можуть забезпечити більш підходяще середовище проживання для мікробного життя.
Також учені кажуть, що потрібно використовувати різні методи пошуку потенційного життя на Марсі, адже воно може відрізнятися від земного.
Як уже писав Фокус, фізики наблизилися до створення теорії, яка змінить розуміння Всесвіту. Фізики вважають, що гравітація — це не просто фундаментальна сила, а квантове поле, і вчені наблизилися до підтвердження цього.
Також Фокус писав про те, що рішення NASA з приводу двох марсоходів на Червоній планеті змінило їхні подальші дослідження. Якби не це, то колісних роботів, можливо, врятувати було б складніше.